Об'єктивне обстеження вагітної (роділлі) складається із загального обстеження організму і спеціального акушерського дослідження.
Загальне обстеження проводиться по органам і системам. Проводяться лабораторні дослідження: аналіз сечі, клінічний аналіз крові, визначення групи крові і резус-належності. Велике значення має з'ясування стану психіки вагітної, її ставлення до майбутніх пологів, так як від цього залежить ефект психопрофілактичної підготовки до пологів.
При загальному обстеженні слід звертати також увагу на гіпотонію та анемію у вагітної, так як при цих станах частіше спостерігаються загрозливого переривання вагітності, передчасні пологи, аномалії родових сил, загрозлива асфіксія плода, кровотеча в послідовно і ранньої післяпологовому періодах.
Спеціальне акушерське дослідження включає зовнішнє і внутрішнє акушерське дослідження.
1. Зовнішнє акушерське дослідження проводиться шляхом огляду вагітної, обмацування (пальпації), вислуховування живота (аускультації) і вимірювання розмірів тазу, живота, індексу Соловйова. При огляді вагітної відзначають особливості її статури (правильне, неправильне), стан м'язів черевного преса, тургор тканин; виявляють пігментацію і рубці вагітності (свіжі, старі), дефекти будови хребта (кіфоз, сколіоз, лордоз), черепа і грудної клітини (ознаки перенесеного рахіту); визначають величину та форму живота (гострий, відвислий живіт при вузькому тазі), стан молочних залоз. Оглядають і вимірюють крижовий ромб для виявлення можливих відхилень в будові таза, його формі та розмірах.
Крижовий ромб має форму квадрата, поздовжній і поперечний розміри якого дорівнюють 11 див. Ромб набуває неправильні обриси при різких деформаціях тазу. Так, при плоскому тазі поздовжній розмір ромбу коротше поперечного, при общеравномерно звуженому тазі - поперечний розмір ромбу коротше поздовжнього.
Обмацування (пальпація) - один з основних методів акушерського дослідження, що дозволяє отримати необхідні відомості про стан плода, його величині. Перед дослідженням вагітна повинна спорожнити сечовий міхур і кишечник. Пальпацію проводять на кушетці або в гінекологічному кріслі в положенні вагітної на спині з зігнутими ногами. У такому положенні усувається напруження м'язів черевної стінки, що полегшує обмацування. Користуючись так званими зовнішніми ручними прийомами акушерського дослідження, запропонованими Леопольдом, визначають висоту стояння дна матки, її величину, форму, рухливість, положення плоду, передлежачої частини та її відношення до тазу, спинку і кінцівки плода.
Перший зовнішній прийом акушерського дослідження дозволяє визначити висоту стояння дна матки, що в свою чергу дає можливість судити про форму матки (овоїдна, сідлоподібна, дворога), термін вагітності, про частини плоду, що знаходиться в дні матки (голівка, сідниці). При дослідженні стає праворуч від вагітної, обличчям до неї. Долонні поверхні обох рук кладуть на живіт вище пупка з таким розрахунком, щоб вони щільно прилягали до дна матки (рис. 1). Цим прийомом порівняно легко визначають знаходяться біля дна матки сідниці плода за їх меншої щільності, менш гладкій поверхні і відсутності вираженої округлості, властивої голівці.
Другий зовнішній прийом дозволяє визначити положення та позицію плода. Положення плода - це відношення осі плода до длиннику матки; воно може бути поздовжнім (правильне положення), поперечним і косим (неправильне положення).
Позиція плода - відношення спинки плода до бічних сторін стінки матки. При поздовжньому положенні плода розрізняють позиції ліву (першу), коли спинка звернена вліво, і вправо (другу), коли спинка звернена вправо. При поперечному положенні плода позицію визначають за положенням головки: якщо вона звернена вліво - ліва позиція, якщо вправо-права. Пальпаторно визначають і види положення плода: передній, якщо спинка звернена кпереди, і задній, якщо спинка звернена назад.
При проведенні другого прийому лікар знаходиться праворуч від вагітної, обличчям до неї. Долоні обох рук розташовують по боках живота і, обережно натискаючи долонями і пальцями, обмацують бічні відділи матки (рис. 2). Спинка порівняно легко розпізнається у вигляді широкої довгастої майданчики плотноватой консистенції з широкою і вигнутою поверхнею. Кінцівки і дрібні частини плода промацуються у формі невеликих щільних горбів, здатних до переміщення. Рух дрібних частин вказує на те, що плід живий.
Третій зовнішній прийом акушерського дослідження застосовують для визначення характеру передлежачої частини (голівка або сідниці), її рухливості (якщо рухлива, то знаходиться над входом в таз, нерухома - у вході в таз або в порожнині тазу), положення передлежачої головки (зігнуте або разогнутое). Третій прийом акушерського дослідження роблять однією рукою, яку розташовують над лоном, і кінцевими фалангами великого і середнього пальців охоплюють передлежачої частини (рис. 3). Голівку плоду розпізнають за її округлої формі щільної консистенції; під час вагітності вона рухлива і балотується. Сідниці мають нерівномірну консистенцію, менш рухливі (їм не властиво балотування), неправильної форми.
Четвертий зовнішній прийом акушерського дослідження проводять для уточнення даних, одержаних при застосуванні третього прийому, тобто для визначення місця знаходження передлежачої частини (особливо головки). За допомогою цього прийому встановлюють висоту стояння передлежачої частини, уточнюють положення передлежачої головки (зігнуте або разогнутое), неправильність її вставляння. Для здійснення цього прийому стають обличчям до ніг вагітної (роділлі), руки розташовують по обидва боки нижнього відділу матки.
Кінчиками пальців, спрямованими до входу в таз, прагнуть проникнути між передлежачої частиною і бічними відділами лонних кісток (рис. 4).
Рис. 1-4. Прийоми зовнішнього акушерського дослідження.
Для визначення передлежачої частини голівки або тазового кінця розрізняють при зігнутою голівці потиличний (нормальні пологи), при розгинанні голівки - переднетеменное, лобне, лицьове передлежанні; при тазових передлежання - сідничне і ножне.
Для визначення позиції при поздовжніх положеннях плода можна застосовувати акушерський ручної прийом С. Д. Астринского, заснований на зыблении навколоплідної рідини. При легких поштовхів пальця (дак при визначенні асциту) в праву або ліву сторону вагітної матки хвиля навколоплідної рідини спрямовується в протилежну сторону, де сприймається долонею, щільно прикладеної до матки. Якщо поштовхи виробляються на стороні матки, де розташовані дрібні частини плода, то долоня, притиснута до матки там, де знаходиться спинка плода, не сприймає зыбления, так як хвиля навколоплідної рідини, збуджена на стороні передлежання дрібних частин, затухає (рис. 5).
На тій стороні, де долонею сприймається зыбление рідини, розташовані дрібні частини плода (рис. 6). Отже, при лівою (першою) позиції долоню сприймає хвилю навколоплідної рідини праворуч, а при правою (другою) - зліва.
Цей метод дослідження менш травматичний, ніж другий прийом по Леопольду, за допомогою якого також визначають спинку і дрібні частини плода.
