Велике значення в акушерстві має дослідження тазу, нормальні розміри і будова якого справляють важливий вплив на перебіг пологів. Для визначення розмірів тазу вагітну просять лягти на кушетку на спину. Тазомер беруть за кінці браншей кінчиками трьох пальців (великого, вказівного і середнього) так, щоб можна було одночасно пальпувати точки, до яких додаються бранші тазомера. При вимірі відстані між передніми верхніми остями клубових кісток (distantia spinarum) гудзички браншей потрібно ставити на зовнішню поверхню ості (рис. 10); 
у нормі цей розмір дорівнює 25-26 див. При вимірі відстані між найбільш віддаленими точками гребінців клубових кісток (distantia cristarum) гудзички браншей пересувають під контролем пальців по зовнішньому краю гребінців клубових кісток і відзначають найбільшу відстань; у нормі вона становить 28-29 див. При визначенні відстані між великими рожнами стегна (distantia trochanterica) гудзички браншей притискають до найбільш выстоящим точкам великих вертелів; у нормі розмір дорівнює 31-32 див. При утрудненнях в знаходженні цих точок (виражений підшкірний жировий шар) просять вагітну підняти і опустити витягнуту ногу, що полегшує визначення вертелів. При лягти на бік, спиною до студіює, нижню ногу зігнути в коліні, а верхню витягнути; при такому положенні зручніше пальпувати симфіз. Перш ніж вимірювати цей розмір, слід оглянути поперековий ромб (ромб Міхаеліса, рис. 11).
Гудзик одного бранші ставлять в ямку між V поперековим і крижовим хребцями I (ямка визначається при проведенні двома пальцями по хребту), другу - на верхнє-зовнішній край симфізу. У нормі зовнішня кон'югата дорівнює 20-22 див.
Внутрішнє (піхвові) дослідження породіллі повинно проводитися в стерильних умовах, підготовленими, як для чревосеченія, руками. Слід пам'ятати, що навіть при цьому умови внутрішнє дослідження не є байдужим, так як можуть бути занесені в родові шляхи мікроби, вегетуючі на зовнішніх статевих органах. Тому піхвове дослідження породіллі в домашніх і амбулаторних умовах проводити не слід. Від нього слід по можливості утримуватися при передчасному відходженні вод і відсутності пологової діяльності в підготовчому періоді пологів, кровотечі (передлежання плаценти). Внутрішнє (піхвові) дослідження обов'язково: при неясності, яка частина належить (голівка або сідниці); у разі відходження вод при високо стоїть голівці (небезпека випадіння пуповини); при зміні ритму (уповільнення або прискорення) серцебиття плоду. Внутрішнє дослідження має важливе значення при тривалих пологах, особливо у другій половині періоду розкриття.
Перед дослідженням породілля підмивається, лягає на кушетку, під неї кладуть стерильну подкладную пелюшку. Вульву, прилеглі відділи стегон і лобка змащують 5% спиртовим розчином йоду. Внутрішнє дослідження проводять витягнутими вказівним і середнім пальцями; безіменний палець і мізинець притиснуті до долоні, великий палець разогнут і відведена в сторону. Перед введенням пальців у піхву іншою рукою широко розсовують великі і малі статеві губи; область заднього проходу слід закрити ватними кульками або стерильною пелюшкою. При дослідженні визначають стан шийки матки; при її згладжуванні шийковий канал відсутній і шийка має вигляд кільця з товстими або тонкими краями. Величину відкриття визначають приблизно, виходячи з можливості розмістити в зіві те чи інше число (2, 3, 4) злегка розведених пальців; при повному відкритті зів не визначається; іноді може пальпуватися ущемившаяся передня губа зіву. Встановлюють наявність або відсутність напруги плодового міхура. Потім визначають передлежачої частина плоду. При головному передлежанні і достатній відкритті зіва потрібно постаратися визначити джерельця голівки плоду (в малому джерельці сходяться три шва, у великому - чотири), розташування стреловидной шва (прямий і найдовший). По розташуванню малого тім'ячка і стреловидной шва (рис. 12) 
судять про механізм проходження головки по родовому каналу.
При високому стоянні передлежачої частини слід спробувати досягти мису крижів і виміряти діагональну конъюгату (якщо породілля звернулася в пізні терміни вагітності і цей розмір не було визначено раніше) - відстань між мисом і нижнім краєм симфізу, в нормі дорівнює 12,5-13 див. тазі При нормальних розмірів мис не досягається. При помірно звуженому тазі можна досягти мису витягнутими пальцями. Досягнувши мису, слід утримувати пальці досліджує руки на місці, а вказівним пальцем другої руки підійти під симфіз і відзначити на що досліджує руці місце зіткнення з нижнім краєм лонного зчленування. Після цього пальці, витягають, і помічник вимірює відстань від кінчика середнього пальця до позначки на руці (рис. 13).
Для встановлення істинної кон'югати з розміру отриманого віднімають 1,5-2 див.
При внутрішньому дослідженні важливо визначити висоту стояння голівки плода відносно площин малого тазу. Голівка може стояти над входом і з працею досягатися; при стоянні її в площині входу вона поза сутичкою легко, при невеликому натисканні, може відійти догори.
Не можна судити про просування голівки по її положення. Якщо головка вступає в вузьку частину порожнини малого тазу, підійти до остям сідничних кісток не вдається.
До числа методів акушерського дослідження відноситься і ряд акушерських ручних діагностичних прийомів. Метод визначення межового кільця (межі між де скорочується тілом матки і нижнім маточним сегментом): стоячи ліворуч від породіллі, кінчиками злегка зігнутих пальців правої руки поза сутичкою пальпують від пупка до лона; при цьому в вигляді «обриву» визначається прикордонне кільце. В пологах воно визначається в нормі над симфізом не вище поперечника долоні, висока його стояння вказує на перерозтягнення нижнього сегмента матки (див. Пологи). Ручні прийоми, що застосовуються для визначення відділення плаценти,- див. Послідовий період.
