Алалія - відсутність або недорозвинення мовлення у дітей при нормальному слуху. Причиною алалії є ураження мовних центрів головного мозку в результаті порушення внутрішньоутробного розвитку або травм і захворювань головного мозку, перенесених дитиною до 1 року, тобто до появи мови. Цим алалія відрізняється від афазії, при якій порушується вже існувала мова. Розрізняють моторну і сенсорну алалию. При моторній алалії дитина не говорить (видає лише нечленороздільні звуки), але розуміння мови може зберегтися; при сенсорної алалії дитина не розуміє звернену до нього мову.
Дітей, які страждають алалією, навчають у спеціальних школах.
Алалія (від грец. негативною приставки а - і lalia - мова) - відсутність або обмеження мовлення у дітей внаслідок поразки в доречевом періоді мовних зон великих півкуль головного мозку або їх недорозвитку. При встановленні діагнозу алалії слід враховувати порушення слуху, механічні причини порушень артикуляції, анартрии (див.) і розлади інтелекту.
Етіологія алалії різноманітна: судинні, запальні процеси, інтоксикація і травми головного мозку, аліментарно-трофічні, обмінні порушення у внутрішньоутробному, натальном і в ранньому періоді постнатального розвитку (від 1 до 10 місяців життя дитини). Діти з легкими формами алалії нерідко до періоду шкільного навчання вже володіють фразовим мовленням, але відчувають значні труднощі в навчанні читання і письма (дислексія, дисграфія).
Розрізняють моторну і сенсорну алалию, відповідно зумовлені порушенням функцій лобно-тім'яних і скроневих областей великих півкуль головного мозку. Цей поділ умовно, так як при моторній алалії нерідко спостерігаються сенсорні порушення і навпаки. А. може бути тотальною.
Моторна А. характеризується порушенням рухової функції мовлення при збереженні в основному її розуміння. Відсутність мови до 2-2 J4 років має вселяти побоювання. Діти з моторної А. зазвичай соромляться свого дефекту. Вони відмовляються говорити, навіть якщо володіють певним мовним запасом, проявляючи своєрідний «мовний негативізм», і воліють користуватися жестами. Оволодівши артикуляцією мовних звуків, такі діти відчувають труднощі в оволодінні звукосочетаниями, що виражається в переміщенні фонем, спрощень; з появою слів спостерігаються складові парафазии, наприклад «ломоток» замість «молоток». Перехід до фраз виявляє аграмматизм, який є найбільш стійким. З накопиченням словникового запасу аграмматизм наростає; у дітей з А. він виражається в неправильних відмінкових закінченнях, відсутності прийменників, спілок, прислівників. Лист в період становлення мовлення відображає весь шлях мовного розвитку: воно аграмматично і рясніє різними парафазиями.
Сенсорна алалія характеризується розладами розуміння мови при збереженні елементарного слуху. У дітей із сенсорною А. порушено фонематичний слух і вкрай лабильно слухове увагу. В протилежність моторної А. діти, які страждають від сенсорної А., проявляють мовленнєву активність навіть у період лепетной мови. Вони відрізняються від слабочуючих і глухонімих дзвінким голосом, збереженням інтонації, реакцією на звуки навіть невеликої інтенсивності, не користуються зором для уловлювання мови, жестикуляцію супроводжують голосової реакцією. Мова їх незрозуміла для оточуючих.
Для навчання хворих з моторної А. розроблена спеціальна система, яка сприяє розвитку їх мови. Методи навчання при сенсорній А. розроблені мало. У логопедичної практиці використовується ряд методичних прийомів. Навчання звуків починають одночасно з навчанням буквах. Порівняно рано починається робота над засвоєнням граматичного ладу мовлення. См. також Мова (розлади).
