Питання раннього алкоголізму почали привертати до себе увагу дослідників ще в 90-ті роки минулого століття у зв'язку з широкою поширеністю алкогольних традицій і звичаїв давати дітям спиртні напої як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб.
Аналізуючи розвиток даної проблеми в історичному аспекті, Б. З. Братусь, П. І. Сидоров (1984) відзначають, що наукові розробки в цій області велися в самих різних напрямках: вивчалися поширеність і характер вживання алкоголю дітьми; досліджувався вплив алкоголю на організм дітей і підлітків; визначалася взаємозв'язок між успішністю і вживанням алкоголю; розроблялися і апробовувалися програми антиалкогольного навчання.
Протягом десятиліть аж до 20-30 роках XX століття серед лікарів велася дискусія про використання алкоголю для зміцнення організму, заспокоєння, покращення сну та апетиту, поки не були доведені його негативний вплив на фізичний і розумовий розвиток дітей і висока ймовірність формування алкоголізму в дитячому та підлітковому віці при ранньому прилучення дітей до алкоголю.
Для періоду подальшого вивчення раннього алкоголізму характерно більш поглиблене розгляд факторів, що зумовлюють звикання до алкоголю і зловживання спиртними напоями, причому роботи в цьому напрямку стали проводитися тільки в останні два десятиліття.
За даними Р. Н. Соцевич (цит. за Cwinner, 1977, і ін), процес збільшення споживання алкоголю серед підлітків і дітей неухильно зростає. Так, у США кількість дітей, що епізодично вживають алкоголь, досягає 90%, у ФРН-45%. Згідно з даними з ФРН, алкогольні напої щодня вживають 8% осіб у віці 12-14 років, 20%-15-17, 31% - 18-20 і 41 % -21 -24 років.
При опитуванні великої групи людей у нашій країні встановлено, що близько 95% із них вперше долучилися до алкоголю до 15 років. Самостійно і систематично вживали спиртні напої до 19 років майже 90%. До 20-25 років це увійшло в них у звичку.
Формування дитячого та підліткового алкоголізму сприяє цілий ряд умов, які можна поділити на три групи (Пятов М. Д., Шумський Н. Р., 1983). До першої відносять : 1) екзогенні шкідливості - в основному перенесені черепно-мозкові травми; 2) відхилення або затримку у фізичному розвитку; 3) синдроми психічної загальмованості або збудження в перші роки життя; порушення сну з кошмарними сновидіннями, сноговоріння, снохождение, енурез; порушення мови у формі недорікуватості або заїкання; церебрально-органічні ознаки (головний біль, запаморочення, погана переносимість спеки, непритомність); фізична і психічна астенія; 4) інтелектуальні та характерологічні відхилення-риси легкої дебільності, деякі типи акцентуації характеру і власне психопатій.
У більш узагальненому вигляді першу групу факторів, що сприяють ранньому звикання до спиртних напоїв, становлять певні біологічні порушення в організмі, зокрема центральної нервової системи, що обумовлюють зниження його стійкості до несприятливого впливу алкоголю.
Біологічна неповноцінність центральної нервової системи найбільш часто виникає у результаті токсичного впливу алкоголю на організм дитини на ранніх етапах його розвитку, починаючи з моменту запліднення, якщо хоча б один з батьків під час зачаття плоду знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Високий ризик патологічних відхилень у фізичному і психічному розвитку створюється при вживанні алкоголю матір'ю в період вагітності, годування груддю, раннє залучення до спиртних напоїв. Більш детально слід зупинитись на ролі деяких видів акцентуацій характеру і психопатій у розвитку раннього алкоголізму, яка підкреслюється більшістю радянських і зарубіжних дослідників. Так, на думку А. А. Портнова, І. Н. П'ятницькій (1973), ранній початок алкоголізму в основному свідчить про початкової психопатичности, емоційної нестійкості, підвищеної сугестивності.
Сторінки: 1 2 3 4
