Алюміній

Алюміній (Aluminium, А1) - хімічний елемент III групи періодичної системи Менделєєва Д. І.. Порядковий номер 13, атомний вага 26,98, t°плавлення - 660°, t°кипіння - 2500°. На повітрі окислюється, стійкий до води. В незначних кількостях міститься в організмі (мікроелемент).
Препарати алюмінію. У медичній практиці застосовують препарати розчинних і нерозчинних солей алюмінію.
До перших належать рідина Бурова, галун, палені галун. Вони мають в'яжучу, припікаючою і бактерицидну дію, в основі якого лежить здатність цих солей з'єднуватися з білками з утворенням альбуминатов. До нерозчинним у воді препаратів алюмінію відносяться глина біла, гідрат окису алюмінію. Вони надають адсорбуючу і обволікаючу дію, терпкими і прижигающими властивостями не володіють.
Рідина Бурова (liquor Burovi) -8% розчин алюмінію ацетату. Застосовують у розведенні 1:10 і більше для полоскань, примочок, спринцювань при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.
Галун (Aluminii et Kalii sulfas, Alumen) - подвійна сірчанокисла сіль калію та алюмінію. Застосовують зовнішньо у водних розчинах (0,5-1%) за тими ж свідченнями, що і рідина Бурова, і у вигляді олівців як кровоспинний засіб при порізах. Палені галун (Alumen ustum) застосовують для присипок як в'яжучий і висушуючу засіб (при пітливості ніг тощо). Гідрат окису алюмінію (Aluminii hydroxydum, Aluminium hydroxydatum) застосовують як адсорбуючою і обволікаючий засіб зовнішньо у вигляді присипок і всередину при підвищеній кислотності шлункового соку (див. Антацидні засоби). См. також Глина біла.

Алюміній на повітрі окислюється, стійкий до води. Є мікроелементом тваринного організму.
Препарати алюмінію діляться на 2 групи. До першої належать розчинні солі алюмінію володіють в'яжучим, припікаючою і бактерицидну дію, в основі якого лежить їх здатність з'єднуватися з білками, утворюючи альбумінати. З препаратів цієї групи застосовують рідина Бурова, алюмінієво-калієві і палені галун. Другу групу складають препарати алюмінію, не розчинні у воді. Вони володіють високим ступенем дисперсності і мають адсорбуючу і обволікаючу дію. Терпкими і прижигающими властивостями вони не володіють. До цієї групи відносяться біла глина (силікат алюмінію) і гідрат окису алюмінію.
Рідина Бурова (Liquor Burovi) - 8% розчин алюмінію ацетату; застосовують у розведенні 1 : 10, 1 : 20 і більше-для полоскань, примочок, спринцювань при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.
Алюмінієво-калієві галун (Alumen) - подвійна сірчанокисла сіль калію та алюмінію; застосовують зовнішньо у водних розчинах (0,5-1%) при тих же свідченнях, що і рідина Бурова, і у вигляді олівців - для припікання при трахомі та як кровоспинний засіб при порізах (склад кровоспинних олівців: алюмінієво-калієві галун - 20%, сірчанокислий алюміній - 78%, окис кальцію -2%).
Палені галун (Alumen ustum) отримують з алюмінієво-калієвих квасцов шляхом видалення з них кристалізаційної води (нагріванням); застосовують для присипок як в'яжучий і висушуючу засіб (при пітливості ніг тощо).
Біла глина (Bolus alba) - силікат алюмінію з невеликою домішкою інших силікатів; призначають як обволікаючий і адсорбуючий засіб. Зовнішньо застосовується у формі присипок, паст, мазей при шкірних захворюваннях, виразках, попрілостях, опіках і т. п. При шлунково-кишкових захворюваннях (коліт, ентерит) зрідка призначають всередину від 20 до 100 г (дорослим). Застосовують також як constituens при виготовленні пілюль і таблеток.
Гідрат окису алюмінію (Aluminium hydroxydatum, синонім глинозем) також застосовують як адсорбуючою і обволікаючий засіб зовнішньо для присипок і всередину при підвищеній кислотності шлункового соку (див. Антацидні засоби).


Алюміній як промисловий отрута. Алюміній отримують з алюмінієвих, в основному бокситових, руд. Досить перспективно використання нефелинов та алунітів, якими особливо багаті надра СРСР. Одержання алюмінію з руд здійснюється в два етапи: спочатку витягають з руд глинозем (Al2O3), а потім з нього - металевий алюміній.
У виробництві глинозему широко застосовуються лужні способи. При цьому робітники піддаються впливу бокситовий пилу та пилу глинозему, а також підвищеної концентрації лужних аерозолів, високої температури, вологості повітря і променистого тепла (Ст. А. Гаврилова і С. В. Міллер).
Металевий алюміній отримують шляхом електролізу глинозему, розчиненого в розплавленому кріоліті. Робітники при цьому вдихають повітря, що містить пил глинозему. Представляють також небезпека вплив фтористого водню і возгонов пеку, висока температура повітря, інтенсивна радіація влітку і низька температура повітря взимку.
У виробництві порошків, використовуваних в пирометаллургии, піротехніці і як барвистою пудри, робітники піддаються впливу алюмінієвого пилу. Високодисперсний металевий алюміній високої концентрації утворює з повітрям вибухову суміш. Пил глинозему надходить у повітря також при плавці бокситів у виробництві штучного корунду. При вдиханні пилу металевого алюмінію і його окису виникає пиловий фіброз легенів-алюміноз (див. Пневмоконіози). Алюміноз був отриманий і в експериментальних умовах при интратрахеальном введенні білим щурам пилу алюмінію. Проте багато хто автори на підставі клінічних, а також експериментальних досліджень заперечують можливість розвитку алюміноза при цьому. Такі суперечливі повідомлення про дію алюмінію слід пояснити різними властивостями пилу алюмінію - наявністю або відсутністю на поверхні частинок плівки окису А., різною величиною поверхні пилинок, їх розмірами та ін.
Деякі автори вважають, що А. практично не отруйний. Пил алюмінію і дюралю дратує слизові оболонки очей, носа і рота. У робітників, зайнятих у виробництві порошків алюмінію, часті катари верхніх дихальних шляхів (риніти, ларингіти, фарингіти), причому зі збільшенням стажу зростає питома вага атрофічних форм. При дрібних пораненнях і порізах шкіри проникнення в них дрібних частинок А. і дюралю веде до довго не заживаючих гнійним пустули зі значним ущільненням тканини навколо.
Гранично допустима концентрація для аерозолю алюмінію, оксиду А. і його сплавів на повітрі робочих приміщень - 2 мг/м3. При виготовленні і застосуванні абразивів та при виробництві А. електрохімічним методом (електролізні відділення) обов'язкові попередні та періодичні (1 раз на 12 місяців) медичні огляди.
При огляді робочих електролізних цехів слід особливу увагу звертати на ознаки хронічних фтористих інтоксикацій.