Амбулаторія - лікувально-профілактичний заклад, що надає медичну допомогу приходять хворим та хворим на дому.
Поряд з діагностикою і лікуванням амбулаторія здійснює профілактичну роботу щодо попередження захворювань та їх ускладнень, експертизу тимчасової непрацездатності. Амбулаторія працює за територіально-дільничного принципу (див. Лікарська ділянка). Амбулаторія при промислових підприємствах обслуговують працюють за цеховим принципом дільничного.
На відміну від поліклініки, амбулаторія - невелике установа, медичну допомогу у ньому виявляється тільки за основними спеціальностями (терапія, хірургія, стоматологія, педіатрія, акушерство і гінекологія). Осіб, які потребують на розсуд лікарів амбулаторії в інших видах медичної допомоги, направляють у відповідні спеціалізовані установи позалікарняної і стаціонарної допомоги. Очолює амбулаторію головний лікар.
Розрізняють самостійні амбулаторії та амбулаторії, об'єднані з лікарнями. По потужності виділяють наступні категорії самостійних (необъединенных) лікарських амбулаторій: I категорія - 5 лікарських посад; II категорія - 3 - 4 лікарські посади; III категорія - 1-2 лікарські посади.
Свою роботу лікар амбулаторії здійснює за безпосередньою участю медичної сестри, яка допомагає йому на прийомі, виконує процедури в амбулаторії (ін'єкції, банки, вимірювання кров'яного тиску, перев'язки тощо) та призначення лікаря хворому на дому. Середні медичні працівники беруть активну участь також у здійсненні профілактичної та протиепідемічної роботи амбулаторії.
Амбулаторія керує роботою фельдшерсько-акушерських пунктів (див.), здоровпунктів (див.), які знаходяться на обслуговуваній нею території.
До участі у проведенні профілактичних, санітарно-гігієнічних заходів амбулаторія залучає громадський актив з населення і керує його діяльністю. Персонал амбулаторії систематично проводить серед населення санітарно-освітню роботу, навчає прийомам надання долікарської допомоги і догляду за хворими.
Амбулаторія (від лат. ambulatorius - рухомий) - лікувально-профілактичний заклад для надання допомоги відвідувачам хворим і для лікування хворих на дому.
Між амбулаторією і поліклінікою (див.) різниця умовна, кількісна: до А. відносять невеликі установи, які мають не більше п'яти лікарських посад. А., на відміну від поліклінік, відкриваються переважно в порівняно невеликих містах і сільських місцевостях.
Амбулаторії бувають самостійні, при лікарнях і при промислових підприємствах; у складі сільських лікарень можуть існувати пересувні А.
Розрізняють три категорії амбулаторії:1 категорія - 5 лікарських посад; 11 категорія - 3-4 посади; III категорія - 1-2 посади.
У складі А. зазвичай не більше 2-3 кабінетів (терапевтичний, хірургічний, стоматологічний). Для організації прийому хворих в А. є реєстратура. Виконання призначень лікарів (ін'єкції, банки, вимірювання температури і кров'яного тиску, клізми, компреси та ін) здійснюється в процедурному кабінеті А.
Нормою потреби в амбулаторної допомоги вважається в середньому 10 відвідувань на 1 чол. в рік, у тому числі з внутрішніх хвороб - 2, хірургії - 1,5, стоматології - 1,7.
Лікарі та середній медичний персонал амбулаторії надають допомогу вдома, а А. при промислових підприємствах обслуговують працюючих на підприємстві за цеховим принципом дільничного, виконуючи весь комплекс обов'язків цехових дільничних лікарів. А. всіх типів проводять роботу по санітарній освіті та диспансеризації населення. А. очолює головний лікар.
