Амілази (застаріла назва - діастази) - ферменти, гідролітично розщеплюють полісахариди (крохмаль, глікоген); присутні в тканинах тварин, рослин і мікроорганізмів. За характером дії розрізняють α-, β - і γ-амілази. При розпаді полісахаридів (див.) під впливом α-амілаз утворюються декстрини; β-амілаза відщеплює від молекули полісахариду дисахарид мальтозу, γ-амілаза - глюкозу.
У нормі амілази містяться в невеликій кількості в сечі (16-64 од.). При захворюванні підшлункової залози або печінки вміст амілази в сечі досягає 128 од. і більше. Діагностичне значення може мати і визначення змісту амилазов в жовчі. См. також Ферменти.
Амілази містяться в багатьох органах (печінці, підшлунковій залозі і ін) і в різних грибах. Вони розщеплюють крохмаль і глікоген, перетворюючи їх в мальтозу; оптимум рН близько 6,5-7,2.
Найбільш вивчені α - і β-амілази, молекулярна вага яких складає приблизно 45 000.
Амілази (синонім діастази) - ферменти, гідролітично розщеплюють крохмаль, глікоген і деякі продукти їх часткового розпаду. А. широко поширені у тварин, рослин і мікроорганізмів і відіграють важливу роль у вуглеводному обміні.
Розрізняють эндоамилазы (α-А.) і экзоамилазы (β - і ү-А.). а - А. розщеплюють молекули глікогену і крохмалю на різні α-декстрини. β-А. відщеплюють від нередукуючих кінців молекул глікогену і крохмалю мальтозу, а ү-А. - глюкозу; другим продуктом при дії β-А. і ү-А. є високомолекулярні β - і ү-декстрини.
Активність α-А. визначають за зміною забарвлення полісахариду йодом (різні модифікації методу Вольгемута), а активність β - і ү-А. - за утворення мальтози і глюкози відповідно. А Все, були отримані в кристалічному вигляді. Оптимум рН α-А. лежить при рН = 6-7, у кислому середовищі вона інактивується. Дія α-А. активується хлористим натрієм і гальмується этилендиаминтетраацетатом.
Оптимум рН β - і ү-А. лежить при рН=3 - 5; в нейтральному середовищі вони інактивуються. Дія β - і ү-А. гальмується n-хлормеркуробензоатом та іншими сульфгідрильними отрутами. α-А. є металлоферментом, в її склад входить Са і Zn. З різних α-А. тварин і людини найбільшою активністю володіють α-А. підшлункової залози і слинних залоз (слинна α-А. раніше називалася птиалином).
Визначення α-А. в сироватці крові і в сечі використовується в цілях діагностики. При захворюваннях, пов'язаних з порушенням функції печінки, активність α-А. знижується, а при гострому панкреатиті різко підвищується (у 10-30 разів). ү-А. відсутня в органах людини при генералізованому гликогенозе. Застосування дріжджовий ү-А. дуже ефективно при деяких захворюваннях у дітей, пов'язаних з непереносимістю крохмалю і мальтози. См. також Ферменти.
