Наведені факти свідчать про те, що виник запальний процес в окремих сегментах хребта і тазового кільця підтримується не тільки місцевими змінами в клітинних структурах, але і виснаженням функції пристосувальних систем організму. Тому необхідно мати на увазі, що якщо на ранньому етапі розвитку запального процесу вдається використовувати методи лікування, здатні підвищити функції цих систем, то можливо загальмувати або навіть повністю зупинити перебіг захворювання. Якщо ж захворювання прийняло хронічний перебіг і вже настали суттєві органічні зміни, то уникнути подальшого прогресування хвороби практично неможливо. Тому велике значення у вирішенні цієї проблеми набуває дослідження чутливих методів ранньої діагностики запального процесу.
Дослідження з радіоактивними речовинами, зокрема сцинтиграфія з пирофосфатом технецію, у хворих на анкілозивний спондилоартрит, а також отримані нами спільно з Ю. Т. Пономарьовим і Ст. Ст. Дегтяренко дані при застосуванні цього методу у хворих з різними захворюваннями суглобів та хребта показали, що пірофосфат технецію здатний зв'язуватися з гидроксилитом кальцію в дільницях посиленого кровообігу і, таким чином, накопичуватися в цих тканинах значно швидше і в більшій мірі, ніж на ділянках, де кровопостачання здійснюється звичайним шляхом.
Дослідження, проведені за допомогою гамма-камери, дозволили не тільки якісно (за кольором остеосцинтиграммы), але і кількісно (за підрахунком кількості поглинутого препарату) визначити на ранньому етапі початок розвитку запалення. На цьому етапі хворі можуть пред'являти лише скарги на болі в клубових кістках і клубово-крижових зчленуваннях, хоча у них ще відсутні будь-які морфологічні зміни, які можуть бути виявлені за допомогою рентгенологічного та клініко-біохімічного методів дослідження. Тому при наявності ранніх, клінічно запідозрених ознак хвороби Бехтерева доцільно скористатися гамма-камерою і пирофосфатом технецію, щоб за допомогою цих методів ще на фазі розвитку судинного компонента запалення визначити ступінь вираженості запального процесу і приступити до енергійному його лікування. На цьому етапі, коли ще тільки включаються пристосувальні системи, доцільно використовувати необхідні лікувально-профілактичні заходи.
Таким чином, у міру проникнення в сутність складних процесів, що лежать в основі механізму розвитку хвороби Бехтерева, вдається змінити наші погляди на патогенез, так і на прогноз цієї хвороби.
Цілком очевидно, що анкілозуючий спондилоартрит визначається змінами не тільки в хребті і в нервово-м'язовій системі, але й у багатьох системах організму, і передусім у тих органоспецифических структурах, які спадково зумовлене змінені. Це в першу чергу генетично кодові зміни в кістково-суглобової, нервово-м'язової і нейрогуморальної системах, а також генетичні зміни в системах пристосування організму до зовнішніх несприятливих впливів навколишнього середовища. Саме тому хвороба Бехтерева часто виявляється у батька і сина, брата батька і двоюрідного брата; рідше вона спостерігається по материнській лінії. Правда, відомі випадки, коли ця хвороба по материнській лінії була у брата, але в наступному поколінні не виникала у сина, онука і т. д.
Не зупиняючись докладно на клінічних особливостях перебігу хвороби Бехтерева, на біохімічних та рентгенологічних змін, які виявляються при цій хворобі, підкреслимо лише, що в залежності від інтенсивності запалення, його швидкоплинність і характеру прояву, розвиваються різні клінічні форми захворювання, а також відзначається різна ступінь активності запального процесу.
