Препарати цієї групи застосовують при різних порушеннях серцевого ритму у вагітних - пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, екстрасистолії. Дані стани виникають зазвичай при патології серцево-судинної системи, уроджених або набутих вадах серця, гіпертонічної хвороби, міокардитах, міокардіодистрофіях. До препаратів цього ряду відносяться хінідину сульфат, новокаїнамід, етмозин, дизопірамід, аймалін і ін В якості антиаритмічних засобів у вагітних використовують також верапаміл (изоптин) та ін.
Хінідину сульфат вільно проникає через плацентарний бар'єр. При цьому концентрація препарату в сироватці крові плоду еквівалентна такої в крові матері [Domula V. L. et al., 1977]. В окремих випадках у новонароджених, матері яких застосовували в період вагітності хінідин, були виявлені тромбоцитопенія, неврит зорового нерва, миастений fUeland К. et al., 1981]. Тому хінідину сульфат протипоказаний для застосування у вагітних. Концентрація хінідину в грудному молоці відповідає такої в сироватці крові матері-годувальниці, (відповідно 6,4 мг/л і 8,2 мг/л). Зважаючи на те, що може відбуватися накопичення хінідину в незрілої печінки новонароджених, його застосування небажано у годуючих грудьми жінок [Hill L. М., Haikasian L. D., 1979].
Новокаїнамід ефективний при шлуночкових і суправентрикулярних аритміях у вагітних. Разом з тим препарат не чинить істотного негативного впливу на плід.
Новий противоаритмический препарат дизопірамід був застосований з метою купірування аритмії при пороці серця у жінки з терміном вагітності 32 тижні. Через 1 год після прийому всередину даного препарату у дозі 300 мг у жінки виникли сильні болі в животі, пов'язані з окситоцическим ефектом дизопіраміду. Стимулюючий вплив на скоротливу функцію матки обґрунтовує протипоказання до застосування дизопіраміду у вагітних. Обережність необхідна при одночасному використанні пропранололу з верапамілом, оскільки останній може чинити негативний вплив на скоротливу функцію міокарда. Описаний випадок, коли для купірування стійкої тахікардії плоду внутрішньовенно вагітної було введено 5 мг пропранололу. Частота серцевих скорочень у плода знизилася з 200 до 150 уд/хв. Однак частота серцевих скорочень у новонародженого цієї жінки знову зросла, йому ввели внутрішньовенно 0,5 мг верапамілу, що призвело на тлі ослаблення ритму до різкого зниження серцевого викиду, шокового стану [Abinder Е., Borochowitz Z., Berger A., 1981].
