У той час активність та вітчизняного та англійської нативного пеніциліну була незначною: 20-30 одиниць в одному мілілітрі середовища. І в Англії, і в нашій країні користувалися поверхневим методом вирощування пенициллиума в матрацах (скляні судини). У США запропонували так званий глибинний метод вирощування гриба у великих чанах-ферментери. Різні методи селекції дозволили різко збільшити вихід пеніциліну.
В даний час штам, употребляющийся для виробництва, дозволяє одержати пеніцилін активністю не менше 4-5 тисяч одиниць в 1 мілілітрі.
І ось цвілевий грибок, довгий час произраставший десь на задвірках лабораторії, почав свою переможну ходу по клініках усього світу. «Хто не знає казки про Попелюшку, що проводила дні і ночі біля брудного вогнища і раптом стала красунею, яка перемогла королівського сина. Цвілевий грибок - попелюшка науки. Чи Давно вона втратила свою крихітну туфельку на королівському балу, а вже всі принци мікробіології шукають красуню, щоб запропонувати їй руку і серце», - писав В. А. Каверін.
Які ж лікувальні препарати відносяться до антибіотиків? Деякі автори називають антибіотиками тільки антимікробні речовини, що виробляються мікробної клітиною, наприклад граміцидин, який витягується з бактерій, пеніцилін, який виробляється в процесі життєдіяльності цвілевого грибка - пенициллиума, стрептоміцин, який виділяє променистий грибок.
Але більшість вчених відносить до антибіотиків всі ті антимікробні лікарські речовини, які можна отримати з Будь-якої живої клітини, з мікробної клітини, з клітин вищих рослин (фітонциди) або тваринної тканини (экмолин). І нарешті, до антибіотиків відносять ті лікарські речовини, які вчені зуміли синтезувати хімічним шляхом, але які раніше виділялися з живої клітини. Наприклад, синтоміцин і левоміцетин отримані синтетичним шляхом, але вони за своїм хімічним будовою і за своїми властивостями ідентичні хлорамфеніколу, який виділяють з одного штами актиноміцетів (променистих грибків).
В даний час виділено кілька сот антибіотичних речовин. Однак у медицині знайшли застосування лише деякі з них. Це пояснюється тим, що більшість виділених антибіотиків надавало згубну дію не тільки на мікробів, але і на всі живі клітини.
Перш ніж починати вивчення дії якогось лікувального препарату на людину, його ретельно відчувають на тваринах - білих мишах, морських свинках, кроликах, собаках, щоб з'ясувати, не отруйний, не надає шкідливу дію на організм. Тваринам вводять препарат внутрішньовенно, внутрішньом'язово або з їжею в різних кількостях, а потім спостерігають за дією його на організм. Отруйний препарат може в малих кількостях викликати загибель тварин або давати важкі хворобливі явища.
При введенні в організм експериментальної тварини, попередньо зараженого патогенними мікробами, багато нові антибіотичні препарати не тільки вбивали цих мікробів, але і вражали одночасно деякі тканини і органи цієї тварини. Іноді антибіотик опинявся настільки токсичним, що тварина гинуло.
Деякі антибіотичні речовини не отримали поширення тому, що після введення в організм вони швидко руйнувалися і не могли проявити своєї дії на мікроби.
В даний час наша медична промисловість виробляє велику кількість антибіотиків та їх лікарських форм, які вже заслужили визнання лікуючих лікарів. Які ж антибіотики отримали в даний час широке застосування? Це ряд препаратів пеніциліну і стрептоміцину, левоміцетину та синтоміцину, а також групи тетрациклінів - хлортетрацикліну, окситетрацикліну, тетрацикліну; экмолина, граміцидину С, коліміцина, еритроміцину, ністатину та ін. Коротко розповімо про дії цих антибіотиків і про їх застосування в медицині та народному господарстві.
