З антибіотиків групи аміноглікозидів у перинатальної фармакології найбільш повно вивчені канаміцин і гентаміцин. У клініці перехід канаміцину від матері до плода вивчали Ю. Р. Ярмошкевич (1972), L. S. Matsuda та співавт. (1967), R. Т. Good, J. Н. Jonson (1971). Було встановлено, що плацента значною мірою обмежує перехід препарату від матері до плоду, внаслідок чого максимальна концентрація антибіотика в фетальної крові не завжди досягала 50% від його максимальної Концентрації в крові матері. Незважаючи на обмежений трансплацентарний перехід канаміцину, його вміст у крові плода нерідко знаходилося на рівні мінімальної бактеріостатичній концентрації, ефективної відносно деяких грамнегативних мікроорганізмів. В амніотичній рідини канаміцин визначався непостійне. Обмежений перехід канаміцину був встановлений і в умовах експерименту [Гольдберг К. Е., 1969].
Нами [Кирющенков А. П., 1975] був вивчений трансплацентарний перехід канаміцину та утримання його в амніотичній рідині і тканинах плаценти після одноразового внутрішньом'язового введення породіллі 500 мг препарату. Отримані дані представлені в табл. 12.
З даних табл. 12 випливає, що спочатку плацента значною мірою обмежує трансплацентарний перехід канаміцину, внаслідок чого ІПП для цього антибіотика склав всього 17,4%. Проте надалі бар'єрні функції плаценти стосовно канаміцину ставали менш вираженими. Внаслідок цього відбувалося відносно швидке збільшення концентрації препарату в крові плоду, що перевищують темпи зростання його концентрації у тканинах плаценти. Це свідчить про активну роль плода в накопиченні канаміцину в порівнянні з аналогічною функцією плаценти. Значний інтерес представляють дані про дифузії канаміцину в амніотичну рідину. Як видно з табл. 12, протягом перших 2 год дослідження амніотичної рідини канаміцин практично Не виявлявся. Тільки через б год після введення породіллі антибіотика зазначалося поява препарату в навколоплідних водах. При цьому його концентрація в 1,7 рази нижче, ніж у крові плоду. Слід зазначити, що збільшення концентрації канаміцину в навколоплідних водах збігалося з аналогічною тенденцією в крові плоду, тоді як вміст антибіотика в крові матері і в плаценті знижувалося. Це вказує на активну роль плода в переході канаміцину в амніотичну рідину.
Великий практичний інтерес для акушерства та перинатології представляє питання про наявність у канаміцину шкідливого впливу на ембріон та плід. Згідно з експериментальними даними Н. Р. Ильюшиной і К. Е. Гольдберг (1968) эмбриолетальное дію канаміцину проявляється тільки при введенні вагітним самкам щурів надзвичайно високих доз антибіотика. Ця ж закономірність була встановлена і в наших дослідженнях. Так, при введенні піддослідним щурам з 1-го по 6-й день вагітності канаміцину з розрахунку 500 мг на 1 кг маси тіла відмічалося незначне зростання предымплантационной загибелі і більш виражене збільшення постимплантационной загибелі зародків (до 8,4±1,9%). При введенні тваринам тих же доз канаміцину на стадії органогенезу і плацентації (9-15-й дні вагітності) відзначалося зростання як постимплантационной загибелі ембріонів (6,8±2,1 %), так і загальної эмбриолетальности (8,4±2,9%; Р<0,001).