Антикоагулянти - речовини, які гальмують згортання крові. За механізмом впливу на процес згортання крові вони поділяються на дві групи: антикоагулянти прямої і непрямої дії. До антикоагулянтів прямої дії відносяться натрію цитрат, гепарин, сннантрин; до антикоагулянтів непрямої дії - дикумарин, неодикумарин, нафарин, синкумар, фенілін та омефін.
Антикоагулянти прямої дії безпосередньо впливає на кров. У зв'язку з цим вони можуть запобігати її згортання як в організмі, так і поза його (in vitro). Натрію цитрат зв'язує іони кальцію, які є обов'язковим компонентом для утворення тромбіну. Хоча натрію цитрат впливає на згортання крові в організмі, застосовувати його з цією метою не можна, так як він різко порушує збудливість нервово-м'язового апарату, для нормальної діяльності якого потрібні нони кальцію. Гепарин і синантрин гальмують перетворення міститься в плазмі протромбіну в тромбін. Вони надають дію відразу після того, як потрапляють у кров.
Антикоагулянти непрямої дії (дикумарин та ін) порушують синтез в печінці факторів згортання крові протромбіну і проконвертина. Вони діють тільки в організмі. Їх ефект проявляється через 8-12 годин після введення і триває від декількох днів до 10 діб. Антикоагулянти непрямої дії володіють кумулятивною дією. Окремі антикоагулянти - див. статті з назвами препаратів. Натрію цитрат - див. Натрій, препарати.
Клінічне застосування антикоагулянтів. Антикоагулянти застосовують з лікувальною метою при інфаркті міокарда і легенів, стенокардії, емболіях судин різних органів, тромбозах, тромбофлебітах. Спочатку зазвичай призначають антикоагулянти прямої дії, які надають негайне вплив на згортальну систему крові, потім поєднують їх з антикоагулянтами непрямої дії, а через 3-5 днів переходять на застосування антикоагулянтів другої групи. Антикоагулянти прямої дії використовуються також при операціях на серці і судинах, при переливанні крові, для запобігання згортання крові під час лабораторних досліджень. Лікування антикоагулянтами проводять під постійним контролем за сечовим осадом, згортанням крові, протромбином крові. Профілактично антикоагулянти рекомендуються при погрозі тромбозу внаслідок порушення кровообігу, при частішанні нападів стенокардії, при пароксизмальній миготливій аритмії. Застосовуються в цих випадках антикоагулянти непрямої дії.
Антикоагулянти протипоказані при геморагічних діатезах, захворюваннях, що супроводжуються зниженням згортання крові, при вагітності, при порушенні функції печінки і нирок, при злоякісних новоутвореннях, виразкової хвороби. Основне ускладнення при застосуванні антикоагулянтів - надмірне зниження згортання крові, перший симптом його - поява крові в сечі. Для усунення надмірного ефекту антикоагулянтів непрямої дії використовують препарат вітаміну К - вікасол. Дію гепарину нейтралізують протаминсульфатом. Антикоагулянти може призначати тільки лікар, проводять лікування антикоагулянтами під суворим лікарським контролем.
