Антидепресанти

Препарати даної групи мають досить обмежене застосування під час вагітності, зокрема, із-за можливого шкідливого впливу на плід.
До антидепресантів належать літію карбонат, амітриптилін (триптизол), имизин (меліпрамін), піразидол, азафен, ниаламид (нуредал) та ін.
Експериментально встановлено тератогенні властивості трициклічних антидепресантів (імізіну, амітриптиліну та ін). Так, різні вади розвитку центральної нервової системи виявлені у кроленят при введенні самицям у ранні терміни вагітності високих доз іміпраміну. Подібний ефект залежав не тільки від дози введеного препарату, але і від виду тварини. У щурів і мишей тератогенний ефект не спостерігали [Tuchmann-Duplessis Н, 1984]. Однак у інших видів гризунів, зокрема у хом'ячків, одноразове внутрішньоочеревинне введення іміпраміну або амітриптиліну на 8-й день вагітності викликало дозозалежний тератогенний ефект [Guram М. S, Gill Т. S, Gebet W. F, 1980]. Крім тератогенного ефекту, трициклічні антидепресанти мають властивість викликати порушення поведінкових реакцій. Підшкірне введення самкам щурів 4 мг/кг амітриптиліну з 7-го дня вагітності і до пологів призводило до зниження локомоторної активності новонароджених щурят протягом 3 тижнів їх постнатальной життя. Поведінкові порушення корелювали зі зміною концентрації серотоніну у мозку новонароджених щурят [Bigl V. et al., 1982].
Епідеміологічні спостереження на людях також свідчать про тератогенну дію даного препарату на потомство. За даними Е. V. Kuennsberg, J. D. Knox (1972), у 2 з 18 жінок, що приймали іміпрамін протягом перших 10 тижнів вагітності, народилися діти з вадами розвитку м'язової системи. Таким чином, високий потенційний ризик тератогенного ефекту трициклічних антидепресантів виключає їх застосування в ранні терміни вагітності. Слід також мати на увазі небезпеку використання даних лікарських препаратів і в більш пізні терміни вагітності. У новонароджених, матері яких застосовували антидепресанти в пізні терміни вагітності, відмічалися такі реакції, як збудження, тахікардія, судоми [Rao J. Н„ Arulap-pu К., 1981].
Препарати літію відносять до числа лікарських засобів, неметаболизирующихся в організмі. Їх фармакокінетика у вагітної визначається ступенем екскреції нирками. Підвищений нирковий кровотік і рівень гломерулярної фільтрації у вагітних зумовлюють підвищений нирковий кліренс препаратів літію. Цей показник у два рази вище у жінок на 7-8-му місяці вагітності, ніж після пологів [Birkett D. J, Grygiel J. J, 1981]. Значна кількість експериментальних робіт і клінічних спостережень присвячено вивченню впливу на плід солей літію. Під час дослідів на запліднених яйцеклітинах морського їжака встановлено, що застосування солей літію викликає глибокі аномалії у період гаструляції. Подібний ефект спостерігався також при експериментах на ембріонах амфібій, курей [Tuchmann-Duplessis Н., 1984]. Дозозалежний тератогенний ефект карбонату літію виявлено К. Т. Szalo (1970) під час дослідів на мишах. При введенні мишам 100-200 мг/кг препарату потворності розвитку не виникали. При збільшенні дози до 400 мг/кг рівень карбонату літію в крові мишей відповідав такому у людей, що приймали карбонат літію, розщеплення піднебіння спостерігалося у потомства мишей тих ліній, у яких подібний спонтанний ефект був рідкісним. Внутрішньоочеревинне введення хлориду літію білим щурам в перші дні вагітності призводило до виникнення каліцтв у 62% плодів [Wright Т. L, L. Hoffman Н, Davis J, 1971]. У дослідах на двох інбредних лініях мишей (129 і A/J) встановлено, що концентрація літію карбонату в крові мишей на 8-9-й і 11 - 13-й день вагітності була в 6 разів вище, ніж у крові людини при призначенні йому терапевтичної дози. При цьому у плодів виникають аномалії розвитку скелета. При концентраціях препарату в крові мишей, що відповідають концентраціям у людини, у багатьох тварин спостерігався эмбриолетальный ефект [Smithberg М, Dixit P. К., 1982]. На думку J. I. Nora, А. Н. Nora, Н. Toews (1974), солі літію є тератогенами для людини, викликаючи переважно вади серця. З 118 дітей, які народилися у жінок, які приймали у період вагітності препарати літію, пороки серця були виявлені у 6. J. A. Filfenborg (1982) повідомив про інтоксикації літієм новонародженого, мати якого застосовувала цитрат літію під час вагітності. У дитини відмічались ціаноз, ознаки легеневої гіпертензії, пов'язаної з порушенням функції серця, гепатомегалія. За даними М. Gollus (1980), у 18 з 160 новонароджених, матері яких вживали солі літію, були виявлені вади розвитку (в тому числі у 13 - вади серця).
Крім трансплацентарного впливу на плід, препарати літію можуть чинити несприятливий вплив на новонародженого через грудне молоко. Концентрація літію в грудному молоці становить приблизно 1/2 від концентрації у сироватці крові матері [Ereshefsky L., Gilderman А. М, Jewett С. М, 1979]. При застосуванні солей літію годують груддю жінками у новонароджених з'являються ціаноз, гіпотонія, порушення функції кори головного мозку. Всі ці дані свідчать про те, що названі вище препарати протипоказані вагітним і годуючим груддю жінкам.
В даний час не отримано дані, що свідчать про шкідливому дії на плід антидепресантів - інгібіторів моноамінооксидази, зокрема ниаламида. Навіть при введенні щурам в критичні періоди ембріогенезу великих доз цього препарату вад розвитку не виникало [Tuchmann-Duplessis Н, 1984]. При його застосуванні у дозах від 40 до 120 мг/кг виявлено слабкий эмбриолетальный ефект [Фильцанова Р. А, Мальцева Р. Д, 1980]. Проте побічні ефекти, що спостерігаються при вживанні цього препарату, можуть викликати порушення функцій моноаминергических структур мозку, особливо в період органогенезу, що обумовлює небезпеку застосування цієї групи антидепресантів в період вагітності.