Аутоліз

Аутоліз - руйнування тканин і клітин внутрішньоклітинними ферментами (головним чином протеолітичними) без участі мікроорганізмів. Аутоліз характерний для деяких патологічних (новоутворення, гангрена) і посмертних змін, що протікають в тканинах.

Аутоліз (від грец. autos - сам і lysis - руйнування) - розпад білків клітин тканин організму, що відбувається в стерильних умовах під впливом специфічних ферментів цих клітин (катепсіни та ін). Оптимум рН катепсинов лежить в межах 3-5, далеких від рН нормальних тканин (6,8-7,2), внаслідок чого при житті організму вони володіють незначною активністю і викликають тільки невеликий розпад білків, повністю компенсується їх синтезом. Після загибелі організму або при некрозі тканин під впливом травми або інших причин, не пов'язаних з діяльністю патогенних мікробів, коли рН тканин швидко зсувається в кислу сторону внаслідок припинення аеробних окисних процесів і посилення гліколізу (див.), активність катепсинов різко посилюється розпад білків загиблих клітин підвищується і відбувається самопереваріваніе клітин. Найбільша кількість катепсинов знаходиться у підшлунковій залозі, печінці, селезінці та нирках, у зв'язку з чим аутоліз в цих тканинах після смерті виникає раніше, ніж в інших. У деяких випадках аутоліз тканин може відбуватися і при фізіологічних умовах. Так, аутоліз відіграє велику роль в інволюції матки після пологів, молочної залози після припинення секреції молока, інволюції вилочкової залози, а також у атрофії тканин після їх денервації. У цих випадках зрушення рН в кислу сторону в клітинах зазначених органів виникає внаслідок зменшення їх кровопостачання та відповідного
зниження окислювальних процесів. При білковій недостатності або голодуванні А. в деяких органах, особливо в печінці, що може виникнути в зв'язку з різким зниженням синтезу білків.