Безпорадність

Безпорадність (безпорадний стан) - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують їй існування або оберігають його життя, здоров'я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами (у новонароджених, дітей раннього віку, у людей старечого віку, осіб, які перебувають у стані природного сну). Безпорадність може супроводжуватися патологічним процесам або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю; при різних потворність, позбавляють можливості самозахисту та опору); безпорадність може бути викликана алкогольним сп'янінням, якщо воно досягло сильному ступені, може наступити при штучному сні, викликаному різними снодійними, наркотичними або іншими лікарськими речовинами.
Злочинці можуть самі навмисно приводити свою жертву в несвідомий стан з метою попередження або зменшення її опору. Найчастіше вони досягають цього, здавлюючи шию своєї жертви руками, наносячи удари в шокогенні зони, б'ючи і катуючи, завдаючи сильний біль, щоб довести людину до непритомного стану або шоку. Безпорадність може наступити і при збереженні свідомості потерпілого в результаті застосування заходів, що виключають його активний опір насильству (наприклад, зв'язування, надання незручного положення, ром важко чинити опір).
При суду.-мед. експертизу може встановлюватися тільки Б., обумовлена фізіологічним або патологічним станом, але не зовнішніми обставинами (останні встановлюються органами розслідування й суду). При суду.-мед. встановлення стану безпорадності необхідно виключити симуляцію, яка зустрічається при розслідуванні справ про зґвалтування, пограбування та ін. Використання безпорадності в злочинних цілях є обставиною, що обтяжує відповідальність правопорушників, що передбачено ст. 39 КК РРФСР.