Біометрія

Біометрія (від грец. bios - життя і metreo - вимірюю) - напрям біологічних досліджень, в яких знаходить широке застосування сукупність прийомів математичної обробки досліджуваних даних (масові вимірювання різних ознак організмів, популяцій, біоценозів).
Основоположниками біометрії були Л. Кетле, заклав основи наукової антропометрії (див.) і вітальної статистики чи демографії, Р. Мендель, чия робота «Досліди над рослинними гібридами» (1866) відкрила епоху кількісного вивчення зв'язку ознак потомства з ознаками батьків (див. Генетика). Термін «біометрія» ввів у науку Ф. Гальтон. У 1901 р. він заснував журнал «Біометрика». У 20 столітті в додаток до математико-статистичних методів біометрія стала використовувати методи диференціального та інтегрального числення, зокрема при вивченні динаміки чисельності організмів, у тому числі і патогенних. Основоположником цього напрямку став Р. Росс, котрий вищу математику до вивчення взаємодій між чисельністю людського населення, ураженого малярійними плазмодіями, і чисельністю комарів-переносників. В останні десятиліття область застосування біометрії значно розширилася в результаті народження кібернетики, що вивчає стосовно біології і медицині кількісні закономірності саморегульованих живих систем організмів, популяцій та біоценозів.
Для практичної медицини важливо використання біометрії при розробці проблем мед. біофізики, діагностики захворювань та оцінці ефективності методів терапії і хірургії.