Біопсія

Біопсія - висічення шматочка тканини або органу з живого організму для макро - та мікроскопічного дослідження з метою встановлення наявності та характеру патологічного процесу. Біопсія з метою діагностики називають діагностичної. При оперативному видаленні тканини або органу з лікувальною метою (апендектомія, резекція шлунка та ін) проводять дослідження посіченого матеріалу для уточнення діагнозу - так звана лікувальна біопсія.
Біопсія є одним з точних методів діагностики, що дозволяє підтвердити або відкинути клінічний діагноз, встановити характер патологічного процесу, межі поразки, що допомагає вибрати правильний метод лікування. Особливо важлива біопсія при виявленні пухлин, туберкульозу, хвороб кровотворної системи.
Крім вирізання шматочків, біопсія може проводитися шляхом зіскоблювання тканин (поверхнева біопсія) скальпелем або шпателем з нанесенням зскрібка на скло, наступною фіксацією і фарбуванням за правилами гістологічної техніки. Особливо часто досліджують зіскрібки зі слизової оболонки порожнини матки, які беруть кюреткой.
Отримала велике поширення пункційна, або аспіраційна, біопсія, вироблена за допомогою проколів органів троакара або товстою голкою зі шприцом з подальшим насасыванием в нього частинок тканини. Пункційну біопсію використовують для дослідження печінки, кісткового мозку (пункція грудини і ін), лімфатичних вузлів, селезінки, нирок, передміхурової залози та пухлин різних органів (у тому числі головного мозку), а також для дослідження вмісту трахеї та бронхів, шлунка. При цьому досліджують мокротиння з розташованими в ній частинками легеневої тканини, слизової оболонки або пухлини, аналогічно досліджують частинки тканини, які виявляються у вмісті шлунка. Біопсію можна виробляти за допомогою езофагоскопа, бронхоскопа, цистоскопа, уретроскопа, гастроскопа. Отримані при цьому з органів шматочки ураженої слизової оболонки піддають гістологічному та цитологічному дослідженню з діагностичною метою.
Біопсію проводять операційної з дотриманням усіх правил асептики. Отриманий матеріал для біопсії відразу ж поміщають у фіксуючий розчин (зазвичай 5-10% водний розчин формаліну) та разом із супровідним бланком доставляють до лабораторії патологоанатомічного відділення. Неприпустимо залишати шматочок посіченою тканини без фіксації щоб уникнути його підсихання. У бланку вказують прізвище, ім'я, по батькові хворого, номер історії хвороби, відділення лікувального закладу, клінічний діагноз, короткі клінічні дані невідання про те, який матеріал направлено на дослідження.
Для обробки матеріалів біопсії в патологоанатомічному відділенні застосовують заморожування шматочків або укладання їх в целлоидин (або парафін) після зневоднення спиртових розчинах; так само обробляють матеріал, отриманий при пункційної біопсії. Потім на мікротоми роблять тонкі зрізи тканин, забарвлюють їх спеціальними барвниками (див. Гістологічна техніка) і виготовляють гістологічні препарати для мікроскопічного дослідження. Результати дослідження заносять у спеціальний журнал, який зберігають у лікувальному закладі безстроково. Отримані з патологоанатомічного відділення висновку по біопсії підклеюють до історії хвороби.
У необхідних випадках удаються до термінової, або експрес-біопсія, виробленої під час хірургічної операції. Віддалений матеріал фіксують у підігрівається на спиртівці протягом 3-4 хв. 5-10% розчині формаліну; зрізи готують на замораживающем мікротоми. Висновки за такий біопсії необхідно давати протягом 10-20 хв.
Мінімальний термін зберігання онкологічного матеріалу, шматочків тканини, на підставі яких діагностовано який-небудь специфічний процес,- 3-5 років. Гістологічні препарати зберігають в спеціальних шафах безстроково.

Біопсія (від грец. bios - життя і opsis - зорове сприйняття, розгляд) - висічення будь-яких тканин живого організму з подальшим морфологічним дослідженням посіченого матеріалу в цілях визначення характеру патологічного процесу (діагностична біопсія). У більш широкому сенсі майже будь-яка хірургічна операція з видаленням тканин, частини або цілого органу є біопсією (лікувальна біопсія), оскільки віддалений матеріал повинен бути підданий морфологічним дослідженням, навіть якщо ця операція переслідувала не діагностичні, а лікувальні цілі. Досвід показав необхідність ретельного дотримання цього положення; відступ від нього навіть при таких операціях, як апендектомія, тонзилектомія, може іноді призвести до фатальних помилок (виявлення раку червоподібного відростка при клінічному діагнозі «апендицит», ретикулосаркоми мигдалини, видаленої з приводу хронічного тонзиліту», раку вузла щитоподібної залози, видаленої з приводу «струми», і т. д.).
Морфологічне вивчення матеріалів лікувальних біопсій дозволяє не тільки перевірити і уточнити клінічний діагноз, але і встановити межі поразки, що важливо для прогнозу. Діагностичні біопсії дозволяють з великою точністю встановити діагноз, визначити морфологічні особливості та гістогенез процесу, що має істотне значення при виборі методу лікування. Особливо це відноситься до ідентифікації пухлин, для хіміотерапії і променевої терапії яких точна характеристика структури має істотне значення.
Морфологічне дослідження проводять в патологоанатомічному відділенні варт. установ; матеріал біопсії у фіксованому або свіжому вигляді незабаром після його вилучення доставляють разом із супровідними бланками за встановленою формою. Для полегшення гістологічної діагностики дуже важливо вказати в бланку основні дані з історії хвороби. Іноді укладення та гістологічний (resp. цитологічний) діагноз є можливим і потрібно або повторення біопсії (якщо можливо), або спостереження за клінічним перебігом хвороби. Результати дослідження заносять у спеціальний журнал незалежно від того, який характер носила біопсія - діагностичний або лікувальний.
Журнал із записами результатів біопсії зберігають в лікувальному закладі безстроково. Строки зберігання матеріалів біопсії нерегламентовані. Однак прозекторський досвід висуває в цьому відношенні наступні рекомендації. Червоподібні відростки, частинки грижових мішків, шматочки тканин або органів з неспецифічними запальними процесами, зіскрібки зі слизової оболонки матки з картиною аборту зберігають до кінця календарного року, але не менше трьох місяців, якщо немає спеціальних показань до більш тривалому зберіганню. Мінімальний термін зберігання онкологічного матеріалу, часток тканин з встановленим діагнозом того чи іншого специфічного процесу (туберкульоз, актіномікоз, сифіліс, лімфогранулематоз)- 3-5 років. Вивчені гістологічні та цитологічні препарати зберігають в архіві безстроково.