Боротьба за життя

Високо на світлому Олімпі богиня долі Клото пряде життєву нитку людини. Обірветься нитка - і скінчиться життя. Так у грецькій міфології відбивалося релігійне уявлення про передвизначення долі людини. Проте вже в глибокій старовині існували і матеріалістичні погляди. Вважали, що, коли раптово гине міцний, здоровий організм, потрібно спробувати відновити його життєві функції. Вже в той час робилися спроби оживити людей, причому застосовувалися для цього самі незвичайні і наївні з сучасної точки зору способи. Якщо хворий знаходився в стані агонії, то йому робили кровопускання; до тіла померлого прикладали розжарені предмети; виривали у нього передні зуби, вводили дим в дихальні шляхи і в кишечник, навіть перекочували його в бочці. Відомо, що за п'ятнадцять століть до нашої ери робилися спроби пожвавлення з допомогою вдування повітря з рота в рот. Цей метод в удосконаленому вигляді дійшов до наших днів.
Однак оживити людину вдавалося в дуже рідкісних випадках - адже в той час були відсутні досить правильні уявлення про будову і функції людського тіла, не були з'ясовані закономірності процесу вмирання організму. А тільки емпіричний, тобто не заснований на точному науковому знанні, підхід до явища вмирання не міг, природно, привести до успіху.
Лише в середині минулого сторіччя з'явилися дослідження, що відображають початок нового етапу в розробці проблеми пожвавлення. Лікарі почали ставити перед собою завдання експериментального вивчення закономірностей згасання життєвих функцій окремих тканин і органів та відновлення їх життєдіяльності. Було встановлено, що створення штучного кровообігу в таких органах, як серце, печінка, залози внутрішньої секреції і навіть мозок, що призводить до тимчасового відновлення їх діяльності.
Особливо важливе значення мають роботи Броун-Секара, Д. Гейманса і К. Гейманса, А. А. Кулябко, С. В. Чечуліна та С. с. Брюхоненко маєте можливість пожвавлення мозку тварин. Лангендорф, Н. П. Кравков і багато інші вчені проводили досліди по пожвавленню вийнятого з трупа серця тварини.
У 1902 році російський учений А. А. Кулябко вперше в світі оживив серце, вилучене з трупа людини.
Докладне вивчення особливостей згасання і відновлення діяльності ізольованих органів тварин і людини продовжується в даний час. Так, наприклад, у 1946 році С. В. Андрєєв оживив серце людини через 99 годин після його смерті.
На основі експериментального вивчення закономірностей пожвавлення ізольованих органів на початку XX століття виник новий, матеріалістичний, науково обґрунтований підхід до питання про пожвавлення цілого організму. В основу його лягли роботи чеського вченого Спина, німецького вченого Целлера і нашого співвітчизника Ф. А. Андрєєва.
У 1913 році Ф. А. Андрєєв показав, що якщо собаці, отруєної дифтерійним токсином, удушенной, знекровленою або вбитої електричним струмом, в сонну артерію, що несе кров від серця до мозку, ввести у напрямку до серця кров або замінює її сольовий розчин з додаванням речовин, що сприяють живленню і стимуляції серця, то ця рідина, надходячи в коронарні судини, що живлять серцевий м'яз, відновить її діяльність. Серце знову почне працювати. Через деякий час у тварин відновилося дихання, а потім в якійсь мірі і діяльність вищих відділів мозку. Але надалі піддослідні собаки, як правило, гинули - адже в той час ще не були відомі багато закономірностей, які тепер допомагають не тільки оживляти організм, але і робити його життєздатним.
Ці експерименти Ф. А. Андрєєва відкрили перспективи для пожвавлення людей.
Іноді виникає суперечка: чи є проблема пожвавлення нової чи старої в медичній науці? Відповісти на це питання можна двояко. Стара вона тому, що витоки її вивчення йдуть у глибоку стародавність; нова тому, що глибока всебічна розробка стала можливою лише при сучасному рівні медичних знань і техніки. Не випадково саме в останні два-три десятиліття проведено стільки роботи, скільки їх не було в цій галузі за весь час існування наукової медицини.
Щоб проблема пожвавлення організму стала реальною, потрібен високий рівень наукових знань. Зараз пожвавлення організму - це нова галузь медичної і біологічної науки. Вона ставить своїм завданням всебічне вивчення закономірностей вмирання організму, тобто термінальних станів. А це дасть можливість більш глибоко підходити до лікування термінальних станів, домагатися не випадкового, а постійного і повного пожвавлення організму в тих випадках, коли настає раптова смерть при повній життєздатності всіх тканин і органів.

  • Клінічна і біологічна смерть