Буферні розчини

Буферні розчини (синонім буферні суміші) - розчини, що містять одну або кілька буферних систем і внаслідок цього мають здатність підтримувати свій рН (водневий показник) на одному рівні, при їх розведенні, концентрування і при додаванні до них невеликих кількостей сильних кислот або лугів. Буферна система являє собою суміш слабкої кислоти і її солі, утвореної сильною основою (наприклад, оцтової кислоти СН3СООН і ацетату натрію CH3COONa), або суміш слабкої основи та її солі, утвореної сильною кислотою (наприклад, суміш гідроксиду амонію NH4OH і хлористого амонію NH4Cl). Величина рН буферного розчину залежить від величини константи дисоціації (див. Електроліти) слабкої кислоти або слабкої основи і від співвідношення концентрацій компонентів, що утворюють буферну систему.
Буферні системи відіграють велику роль у збереженні сталості рН у рідинах і тканинах організму.
До найважливіших буферних систем крові та тканинних рідин відносяться гемоглобін, білки плазми, бікарбонатний буфер (суміш вугільної кислоти Н2СО3 і бікарбонату лужного металу, наприклад NaHC03); фосфатний буфер (суміш однозаміщеного і двозаміщений фосфатів лужних металів, наприклад NaH2P04 і Na2HP04) та ін.
Буферні розчини широко застосовуються в лабораторній практиці в тих випадках, коли той чи інший процес (вирощування культури бактерій, визначення активності ферменту тощо) необхідно проводити при постійному рН, а також використовуються в якості стандартних розчинів з відомими значеннями рН при вимірюванні рН біологічних рідин.
См. також Водневий показник, Кислотно-лужну рівновагу.