Згідно з літературними даними останніх років, гіпервітаміноз Д широко розповсюджений у всіх країнах світу, що більшість дослідників пов'язує з широким застосуванням препаратів вітаміну Д В Радянському Союзі гіпервітаміноз Д зустрічається в різних клімато-географічних зонах: в Центральній Росії (Лебедєв та ін, 1973), на Україні (Хвуль, Лук'янова, 1965), в республіках Прибалтики (Баубліс та ін, 1972), Середньої Азії (Сапрончик, Чарыева, 1971; Водкайло, 1968), на Далекому Сході (Тонконіг, 1966), в Казахстані (Струков та ін., 1973).
Особливо висока захворюваність гіпервітамінозом Д відзначена у дітей. Однак внаслідок недостатнього знайомства багатьох лікарів з даною патологією це захворювання часто залишається нерозпізнаним (Шицкова і дрта 1971; Варлыбаева, Струков, 1974).
У вітчизняній і зарубіжній літературі ми не зустріли робіт, присвячених вивченню поширеності Д-вітамінної інтоксикації у дітей раннього віку. У зв'язку з цим наводимо наші дані з вивчення її поширеності в різних клімато-географічних зонах республіки. Всього нами оглянуто 3170 дітей, які отримували вітамін Д з метою профілактики і лікування рахіту. Поширеність гіпервітамінозу Д виявилася різною в залежності від клімато-географічних умов. На півночі Казахстану (р. Петропавловськ, 55° пн. ш.), де менше сонячна інсоляція, частота захворюваності серед обстежених становила 1,5, на півдні Казахської РСР (р. Алма-Ата, 42° с. ш.)-2,8%. З 1500 обстежених дітей, які отримували вітамін Д2 з лікувальною і профілактичною метою, гіпервітаміноз Д2 виявлено у 42. Отже, проблема гіпервітамінозу Д більш актуальна для південних районів країни, особливо для республік Середньої Азії та південних областей Казахстану. Відомо, що географічно вони розташовуються в Закаспийском плато, де надлишкова ультрафіолетова радіація (Герасимов, 1969).
Ця обставина має виключно важливе значення для розробки раціональної специфічної профілактики рахіту у різних кліматичних зонах країни. Між тим останні методичні рекомендації щодо профілактики та лікування рахіту засновані на даних, розроблених в науково-дослідних інститутах Москви, Ленінграда, Казані, розташованих у середній смузі Росії (як і р. Петропавловськ). Наші спостереження показали, що ці положення необхідно переглянути особливо для умов надлишкового ультрафіолетового і високогірного клімату Південного Казахстану та Середньої Азії.
