Деонтологія і науково-технічний прогрес

Бурхливий розвиток сучасної наукової медицини і практики охорони здоров'я, пов'язане з науково-технічним прогресом, обумовлює і особливості медичної деонтології в цей період.
В даний час в практиці лікаря при обстеженні і лікуванні хворих застосовується величезна кількість складних медичних апаратів, що виробляються різні лабораторні, інструментальні дослідження. Неправильне розуміння лікарем його ролі в діагностичному та лікувальному процесі може віддаляти лікаря від хворого, звужувати контакти між ними. Для того щоб ліквідувати цю небезпеку, необхідно гармонійно поєднувати застосування досягнень науки і техніки з гуманним ставленням до хворого, з високою професійною культурою лікаря і його клінічним мисленням.
Іншою особливістю, що характеризує сучасну медицину, є наявність великої кількості «вузьких» спеціальностей. Від лікуючого лікаря в цих умовах потрібно вміння інтегрувати дані, отримані від «вузьких» фахівців, правильно оцінити їх. Якщо лікар недостатньо підготовлений, він може в певних випадках як би перетворитися у диспетчера, що направляє хворого від одного фахівця до іншого. При цьому хворий перестає довіряти лікареві, його знань, а сам лікар мимоволі знімає з себе відповідальність за хворого, розділяючи її між багатьма фахівцями.
Не менш важливою особливістю сучасної медицини є і те, що лікування хворого в ряді випадків, особливо при важких екстремальних станах, здійснюється не одним лікарем, а колективом фахівців. Від кожного з лікарів, що беруть участь в лікуванні хворого, потрібно вміння працювати в колективі, інтегрувати свої знання і дії зі знаннями і діями своїх колег.
Важливою складовою частиною медичної деонтології є вчення про ятрогениях. Спочатку ятрогенії (хвороби, викликані лікарем) розглядалися як хвороби або ускладнення хвороби, зумовлені негативним впливом висловлювань медичних працівників на психіку хворого. В даний час ятрогениями вважають функціональні та органічні захворювання, ускладнення, наслідки, причинами яких є помилкове поведінку або дію лікаря в процесі діагностики і лікування хворого.