Діагноз. Діагностика вузького тазу базується: 1) на даних акушерського анамнезу; 2) на оцінці всіх особливостей будови тіла жінки (форма гомілок, грудної клітки, плечового пояса, черепа, ромба Міхаеліса, товщина кісток тощо); 3) на результати зовнішнього вимірювання таза; 4) на результати внутрішнього обстеження тазу; 5) на визначенні зовнішніми прийомами розмірів плода (голівки).
З особливостей акушерського анамнезу, які повинен враховувати лікар при прогнозі справжніх пологів, істотне значення мають:
1) вік породіллі (особливо для первородящих у віці понад 30 років, що мали тривалий безпліддя і лікувалися з приводу тих чи інших порушень з боку статевого апарату);
2) переношування при теперішньої вагітності (великі розміри плоду і щільні головки кістки);
3) народження великих плодів при попередніх пологах;
4) затяжний перебіг попередніх пологів, зажадали розродження за допомогою тих чи інших акушерських операцій або посібників і особливо закінчилися народженням мертвого або незабаром померлого плода, а також супроводжувалися ускладнень у післяпологовому періоді;
5) розродження при колишніх пологів кесаревим розтином і т. п.
У главі про акушерському дослідженні, зокрема про вимірювання тазу, зазначалося, що основне значення у прогнозі майбутніх родів і виборі тактики їх ведення не мають дані (величини) вимірювань, а фактичне з'ясування співвідношень між величиною передлежачої частини (головкою) і розмірів входу в таз. Ці співвідношення чітко вимальовуються лише в процесі пологів, при регулярних і інтенсивних сутичках (робота мускулатури матки) і потугах.
Тільки різко зменшені розміри тазу і сильно виражена деформація останнього, так само як і в цілому кісткового скелета, мають абсолютне значення для передбачення результату пологів.
Про наявність деформації таза можна припускати тоді, коли зростання жінки менше 150 см, відзначається загальне недорозвинення організму, залишкові явища рахіту або хондродистрофії, кіфоз, старі вивихи і т. п.
Абсолютні розміри голівки визначити неможливо. Використання прийомів примеривания головки (Гофмейера і Петер - Мюллера) з метою передбачення прогнозу пологів при вузьких тазиках категорично повинно бути відкинуто. Дана методика лише призводить до травмування голівки плоду і неминуче підвищує мертвонароджуваність. Крім того, ці прийоми мають лише відносне, орієнтовне значення, особливо у випадках невідповідності між величиною головки і розмірами тазу.
Тому для судження про співвідношеннях між величиною головки і розмірів входу в таз слід користуватися прийомом Васта, про який вже йшлося вище, а також дбайливим обмацуванням головки. Таким чином, при веденні пологів при вузькому тазі вирішальне значення відводиться клінічному спостереженню з ретельним урахуванням всіх факторів, що визначають результат останніх (співвідношення між головкою і розмірами тазу, ефективності пологової діяльності, загального стану жінки, даних акушерського анамнезу тощо).
Якщо під час вагітності діагностика є орієнтовною, то в пологах вона є остаточною (за винятком значних або різких ступенів звуження тазу).
Тому при проведенні пологів у випадках вузького тазу лікар повинен знати деякі особливості їх перебігу і біомеханізм пологів при основних формах звуження тазу.
У першому періоді пологів (в періоді розкриття):
1. Родова діяльність при вузькому тазі не завжди буває інтенсивної; у жінок інфантильного і гіпопластичного статури, а також мають явища часткового інфантилізму, сутички бувають слабкими і рідкісними: період розкриття у них затягується.
2. Невідповідність між величиною головки і розмірами тазу обумовлює зазвичай високе стояння голівки над входом у таз.
3. Внаслідок високого стояння голівки розмежування передніх і задніх вод не відбувається, що призводить до несвоєчасного розриву плодового міхура та закінчення вод.
4. Вільний вхід у таз при рухомий голівці і відхідних водах створює умови для випадіння дрібних частин плоду і пуповини.
5. При відсутності плідного міхура відходять водах є передумови для розвитку висхідної інфекції та несприятливі умови для існування внутрішньоутробного плода.
6. При наявності інтенсивної родової діяльності і значну перешкоду для вступу головки у вхід тазу нерідко виникають різні види розгинальних предлежаний головки, сприятливі умови для ущемлення передньої губи зіву шийки матки.
У другому періоді пологів (в періоді вигнання):
1. Перешкода до вставляння голівки у вхід таза (при якому зазвичай потрібна велика робота матки) призводить до виснаження енергетичних ресурсів матки і розвитку вторинної слабкості пологової діяльності (у 20%).
2. В окремих випадках тривале стояння голівки над входом в таз супроводжується бурхливою родової діяльністю, що може призвести до таких ускладнень, як утиск країв зіва шийки матки і навіть до розриву матки тощо
3. При затяжному перебігу пологів нерідко відбувається здавлення м'яких тканин родового каналу і кісткових його відділів, що іноді може призвести до розбіжності лонного зчленування і до утворення нориць.
Довгостроково протікають пологи (багато годин, а нерідко понад доби) при вузькому тазі, як правило, супроводжуються різкою ступінь конфігурації голівки плода; утворюється великих розмірів головний пухлина, а при значному перешкоджання з боку кісткового кільця на голівці може виникнути гематома. Пологи при вузькому тазі несприятливі для плоду, так як він щохвилини наражається на небезпеку загибелі від асфіксії.
Виникнення асфіксії може бути обумовлено рядом факторів, як-то: притисненням випала пуповини, надмірними скороченнями маткової мускулатури, що викликають порушення плацентарного кровообігу і т. п.
Оперативні втручання, що застосовуються при вузькому тазі, в свою чергу, також чреваті великими небезпеками для здоров'я і життя плода. Можливі травми наступного характеру: а) переломи кісток черепа при витяганні плода щипцями; б) переломи ключиць при виведенні плічок; в) розриви суглобів між хребцями, відрив тулуба від головки при витяганні плода і т. п.
