Під дискінезією товстої кишки слід розуміти порушення її моторної функції, з якої пов'язана певна клінічна симптоматика. Неодмінною умовою постановки діагнозу «дискінезія товстої кишки» є відсутність у останньої патоморфологічних змін. Дискінезія може бути основним і супутнім захворюванням.
Найбільш часто дискінезія виникає внаслідок порушення моторної функції товстої кишки, обумовленого порушенням функції нервової системи. Остання частіше буває пов'язана з органічними захворюваннями кишечника (перенесеними раніше) або наявністю на момент виникнення дискінезії хронічних уражень (у фазі загострення або ремісії) інших органів травлення (виразкова хвороба, хронічний холецистит, панкреатит, хронічний гастрит). У першому варіанті можливе порушення функцій місцевих (кишкових) нервових сплетень (мейсснерова і ауербахова), у другому мають значення підвищення тонусу парасимпатичного відділу нервової системи, а також нервоворефлекторні впливу. Дискінезія товстої кишки спостерігається також при ендокринних захворюваннях (тиреотоксикоз, цукровий діабет) та при деяких токсичних впливів на організм, в тому числі і деяких промислових отрут (пари свинцю). Рідше дискінезія товстої кишки може виникати як би самостійно при відсутності яких-небудь захворювань інших органів. У подібних випадках слід допустити, що в її розвитку має значення спадкова схильність в комплексі з негативними впливами зовнішнього середовища на нервову систему (приватні негативні емоції, перевтома, порушення режиму праці та відпочинку, харчування). Сутністю порушення моторної функції товстої кишки при дискінезії є посилення інтенсивності та тривалості тонічних скорочень кишечника (спазм), в результаті чого настає звуження кишки (на ділянці спазму) і зупинка перистальтичної хвилі. Зазначений механізм пов'язаний з підвищеною збудливістю місцевих нервових механізмів. Поряд з цим паралельно (на іншій ділянці кишки) можливе зниження збудливості нервової системи, що призводить до депресії кишкових моторних утворень і відповідно атоническому станом цієї ділянки кишки. Зазвичай переважає перший механізм порушення моторної функції товстої кишки, і симптоматика обумовлена спастичними скороченнями ділянок кишки.
Основними для клінічної картини дискінезії є три симптоми: порушення стільця (запори, іноді чергуються з проносами), метеоризм, біль у животі. Стілець буває один раз в 3-5 діб, частіше у вигляді «овечого калу» (фрагментарний). Запор може змінитися короткочасним проносом, причому стілець буває при цьому не дуже частий (1-3 рази на добу), досить рясний, а потім знову настає тривала затримка стільця. Метеоризм буває більш або менш вираженим, у залежності від цього може супроводжуватися відчуттям важкості, розпирання. Ці симптоми проходять після відходження газів. Болі в животі носять при дискінезії частіше переймоподібний характер. Вони можуть починатися поступово, швидко посилюватися, досягаючи досить значної інтенсивності, і самі по собі слабшають. Через деякий час вони повторюються знову. При об'єктивному дослідженні іноді вдається відзначити здуття живота, його розлиту болючість при пальпації, на тлі якої промацується спастично скорочена товста кишка (особливо сигмовидна і поперечна ободова). Протягом дискінезії товстої кишки не має чітких фаз (загострення, ремісії, неповної ремісії). Комплекс суб'єктивних симптомів може виникати раптово і за короткий термін (дні) пройти, а іноді симптоматика тримається тривалий термін, резистентна до терапії, що змушує лікаря проводити безуспішні і тривалі обстеження в пошуках органічного захворювання.
При копрологічному дослідженні, крім фрагментарного калу, змін зазвичай не виявляється. Прояви дискінезії, особливо дистального відділу товстої кишки, можна спостерігати і при ректороманоскопії. При цьому ректоскоп вдається ввести з працею, нерідко тільки з допомогою роздування кишки повітрям. На тлі нормальної або злегка роздратовано слизової оболонки виявляють спастичне скорочення кишки. Синдром дискінезії може бути також підтверджений рентгенологічно. Копрограма, ректороманоскопія, аспіраційна біопсія і рентгенівське дослідження, що дають можливість виключити органічні захворювання товстої кишки, мають при постановці діагнозу «дискінезія товстої кишки» більше значення, ніж методи, що підтверджують порушення її моторної функції.
