Сторінки: 1 2

Діагностика та лікування хворих ендометріозом

Труднощі діагностики і лікування хворих ендометріозом не викликає сумнівів. Не менш важливе значення має подальше ведення хворих, встановлення показань до закріплює і протирецидивної терапії та проведення її, лікування психоневрологічних наслідків ендометріозу, дисбактеріозу кишечника, а також нерідко спостерігається у цих хворих кандидозу статевих та інших органів. Низку особливостей має і лікування супутньої соматичної патології, перебіг якої під впливом комплексної терапії з приводу ендометріозу може загострюватися. Вже говорилося про те, що в передбаченні або в процесі проведення тривалої гормональної терапії у ряді ситуацій доводиться ставити питання про холецистектомії при жовчнокам'яній хворобі, видалення варикозно-розширених вен нижніх кінцівок, ваготомії з пилоропластикой при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки і т. д.
Істотне значення має раціональне використання фізіопроцедур та курортних факторів. Належить переглянути ряд застарілих положень і подолати відсталість деяких комісій по відбору хворих для санаторно-курортного лікування. Існувало багато років уявлення про те, що ендометріоз є протипоказанням для санаторно-курортного лікування і, зокрема, використання радонових вод і преформованих фізичних факторів, переконливо спростоване рядом фундаментальних досліджень вітчизняних авторів [Лугова Л. П., Баскаков В. П. та ін, 1979; Стругацький В. М., 1981; Стрижаков А. Н., 1985, та ін]. Більше того, доведено необхідність їх включення в комплексну терапію хворих ендометріозом на різних етапах (без хірургічного втручання, в порядку підготовки до операції, після операції і в наступні місяці та роки).
Різноманітні фізіопроцедури ми починаємо незабаром після операції. Так, при виражених рубцево-інфільтративних змінах і неврологічних проявах, обумовлених тазових плекситом, попереково-крижовій невралгією, кокцигодинией і т. д., з 5-6-х діб після операції хворим призначають фонофорез з биокортаном або трилоном Б, діадинамічні струми; з 10 - 12-х діб - електрофорез натрію тіосульфату і т. д.
На стадії вивчення знаходиться питання про терміни початку лікування радоновими водами у вигляді загальних ванн, піхвових зрошень і кишкових мікроклізм. Раніше це ми починали через 5-6 міс після операції. В даний час є всі підстави вважати доцільним скорочення цього терміну до 3-2 міс. Що ж стосується загальнозміцнюючий санаторно-курортного лікування, в тому числі і з приводу супутньої соматичної патології (виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, хронічний холецистопанкреатит, токсико-алергічний поліартрит, неврологічні синдроми та ін), то його потрібно починати ще раніше (через 1-2 міс після операції). Інакше виходить якийсь парадокс: на роботу пацієнток виписати можна, а послати на доліковування в санаторій - не можна.
У нашій країні поки не організовані спеціалізовані центри, основним завданням яких було б вивчення різних аспектів ендометріозу, і лише поодинокі клініки займаються цією проблемою. А таких хворих багато. Принципово невірним є положення, коли вся допомога полягає лише в хірургічному втручанні, часом далеко не завжди достатньо кваліфікованому. Так, у переважної більшості хворих, раніше оперованих з приводу ендометріоїдних кіст яєчників і обертаються в нашу клінічну лікарню, виявляються вогнища позашийкового ендометріозу або на задніх листках широких маткових зв'язок з рубцево-инфильтративными змінами в параметральной, параректальної і паравагинальной клітковині з ознаками втягнення в процес кишки і (або) сечоводів. Навіть елементарного обстеження кишечника (ректороманоскопія, іригоскопія, не кажучи про фібро-колоноскопії) і видільної урографії зроблено не було. Закріплює терапія не проводилася або вона полягала лише в запізнілому призначення одних гормональних препаратів (при появі ознак рецидиву захворювання) В кращому випадку хворим рекомендували «шукати те лікувальний заклад або фахівців, які займаються ендометріозом, або нетрадиційними методами лікування».
Тому видається доцільним концентрувати роботу з діагностики та лікування ендометріозу на кафедрах і в клініках акушерства і гінекології медичних вузів, які володіють кваліфікованими кадрами та сучасними методами діагностики (ендокринними, ендоскопічними, рентгенологічними, в тому числі пневмопельвиотомографией, ще краще - комп'ютерною томографією, імунологічними, урологічними, ультразвуковими та ін). Але навіть при відсутності деяких із зазначених діагностичних можливостей акушери-гінекологи не повинні усуватися від цих хворих, тим більше, що вони можуть розраховувати на допомогу кафедр і клінік при інституті. Важливо зацікавити суміжних фахівців, показати їм загальноклінічне значення ендометріозу і ознайомити із сутністю та особливостями захворювання. Аналогічні відносини можна налагодити гінекологів з іншими відділеннями та фахівцями багатопрофільних лікарень і добре оснащених медико-санітарних частин.