Для організації спеціалізованої медичної допомоги хворим туберкульозом, злоякісними новоутвореннями, шкірно-венеричними, психоневрологічними захворюваннями і для спостереження за здоров'ям осіб, що займаються спортом, в нашій країні створені спеціальні лікувально-профілактичні установи - диспансери. Існують диспансери республіканського, крайового, обласного, міського та районного значення.
Диспансер - це однопрофільний спеціалізована установа. У ньому є поліклінічне, а нерідко і стаціонарне відділення. В основу роботи всього колективу диспансеру покладено диспансерний метод обслуговування населення, заснований на активному ранньому виявленні та лікуванні хворих, оздоровлення умов їх праці та побуту. У всіх диспансерах робота побудована також за дільнично-територіальним принципом. Диспансери всіх профілів надають велику організаційно-методичну допомогу всім лікувально-профілактичним закладам і в своїй діяльності спираються на них у боротьбі з даним захворюванням. Велику роль у поліпшенні здоров'я хворих відіграє постійний патронаж в домашніх умовах. Тому в штаті диспансерів передбачені посади патронажних сестер.
Патронажні сестри диспансеру стежать за виконанням режиму роботи і відпочинку хворими, за тим, як вони приймають призначені ліки; проводять бесіди з хворими на санітарно-освітні теми, слідкують за своєчасною явкою їх до лікаря диспансеру.
Під керівництвом лікарів в залежності від профілю диспансеру патронажні сестри проводять велику профілактичну роботу на дільниці. Вони вивчають умови, в яких живуть і працюють хворі, вживають заходів до їх оздоровлення, через місцеві радянські органи, адміністрацію та профспілкові організації, де працює хворий, домагаються поліпшення умов праці і побуту хворого, наприклад надання йому відповідної житлової площі, раціонального працевлаштування, при необхідності забезпечення дієтичним харчуванням, санаторно-курортним лікуванням і т. д.
Протитуберкульозний диспансер має наступну структуру: відділення для дорослих і дітей, кабінети з кістково-суглобового туберкульозу, отоларингологічний, рентгенівський, штучного пневмотораксу, фізіотерапевтичний, клініко-діагностичну лабораторію, процедурну.
Лікувально-профілактичні заклади району (міста) направляють всіх хворих з вперше виявленим туберкульозним процесом в протитуберкульозний диспансер. Поряд з цим колектив диспансеру проводить велику роботу по активному виявленню хворих на туберкульоз серед населення шляхом організації масових цільових медичних оглядів. При виявленні хворих на туберкульоз їх ставлять на облік в диспансері і приступають до лікування. Хворий знімається з обліку в разі повного одужання.
Диспансер приділяє велику увагу профілактиці розвитку туберкульозного процесу у дітей, які страждають бронхоаденитами та іншими закритими формами туберкульозу. Медичний персонал диспансеру постійно проводить широкі заходи з протитуберкульозної вакцинації дітей.
В профілактиці туберкульозу основну роль відіграють постійне поліпшення умов праці і побуту населення, раннє виявлення хворих на туберкульоз і активне лікування їх, своєчасна госпіталізація бацилярних хворих, широка санітарно-освітня робота, постійний контакт і координація роботи диспансеру з лікувально-профілактичними та санітарно-протиепідемічними установами.
Партія і уряд поставили перед органами охорони здоров'я завдання в найближчі роки ліквідувати туберкульоз як масове захворювання, в цьому величезну роль грають протитуберкульозні диспансери.
Основними завданнями шкірно-венерологічного диспансеру є організація лікувально-профілактичної допомоги хворим, які страждають різними шкірними і венеричними захворюваннями, і розробка заходів по їх попередженню.
Шкірно-венерологічний диспансер у своїй роботі спирається на лікувальні та санітарні установи. Обліку в диспансері в основному підлягають хворі трихофитией, мікроспорія, паршею та іншими грибковими захворюваннями, а також хворі сифілісом і гонореєю. Працівники диспансеру надають велике значення виявлення джерел зараження венеричними захворюваннями (тобто хворих). Кожен невыявленный хворий становить небезпеку для оточуючих, загрозу нових заражень.
Медичний персонал шкірно-венерологічного диспансеру проводить велику профілактичну роботу на ділянці, веде ретельний облік усіх хворих, вживає заходів до своєчасного відвідування ними лікаря, проводить санітарно-просвітню роботу серед хворих і осіб, які перебувають у контакті з ними, і т. д.
Онкологічні диспансери виявляють хворих зі злоякісними новоутвореннями, надають їм кваліфіковану медичну допомогу. В цих диспансерах велику увагу приділяють плановим профілактичним заходам з раннього виявлення осіб із злоякісними новоутвореннями та передраковими захворюваннями.
У завдання онкологічних диспансерів входить організаційно-методична допомога мережі лікувально-профілактичних установ в боротьбі зі злоякісними новоутвореннями. У той же час диспансери спираються на них у своїй повсякденній діяльності. Диспансери здійснюють облік захворюваності та смертності населення від злоякісних новоутворень.
Раннє розпізнавання злоякісних новоутворень представляє значні труднощі. Тому дуже важливо, щоб всі медичні працівники лікувально-профілактичної мережі постійно звертали серйозну увагу на так звані передракові захворювання і вживали заходів до припинення патологічного процесу, з тим щоб не допустити його переходу в злоякісний. Тому онкологічні диспансери проводять велику роботу по підвищенню кваліфікації лікарів лікувально-профілактичних установ.
Для виявлення хворих на онкологічні диспансери організують цільові огляди і беруть на облік осіб, спрямованих лікувально-профілактичними установами. Обліку підлягають такі основні групи хворих: з передраковими захворюваннями; з підозрою на злоякісні новоутворення; з встановленим злоякісним новоутворенням, з приводу якого необхідно хірургічне лікування; особи після проведеного лікування, особи з необоротними формами захворювання.
Психоневрологічний диспансер складається з поліклініки, стаціонару і відділень: з трудової терапії, нервово-психіатричної профілактики і психогігієни; організаційно-методичного відділення з реєстратурою, а також рентгенівського кабінету і лабораторії.
У завдання психоневрологічних диспансерів входить надання лікувально-профілактичної допомоги особам, які страждають психічними і важкими нервовими захворюваннями. Цей диспансер, так само як і інші, вивчає і впливає на умови праці і побуту своїх хворих, організовує патронаж, надає спеціалізовану медичну допомогу.
Крім лікувально-профілактичної допомоги хворим, диспансер надає їм більшу соціальну допомогу, яка полягає в опіці душевнохворих, надання їм юридичної допомоги, організації зв'язку хворих з органами соціального забезпечення і т. д.
У диспансері проводиться експертиза на предмет сп'яніння, експертиза «божевільних», судово-медична експертиза і т. д.
Всі перераховані вище диспансери проводять велику санітарно-освітню роботу серед населення за своїм профілем.
Крім названих диспансерів, в нашій країні організовані лікарсько-фізкультурні диспансери. В їх функцію входить постійне лікарсько-педагогічне спостереження за особами, які займаються фізкультурою і спортом, спостереження за спортсменами під час тренувань і спортивних змагань.
Медичні працівники диспансеру не тільки постійно стежать за здоров'ям спортсменів, умовами їх праці та побуту, але і здійснюють контроль за санітарно-гігієнічним станом стадіонів, майданчиків та басейнів, за станом душових, кімнат відпочинку. Медичні працівники беруть участь в організації правильного харчування спортсменів, попередження спортивного травматизму, дають висновок про допуск спортсменів до змагань і т. д.
Крім об'єднаних лікарень, поліклінік і диспансерів, в країні функціонує велика мережа станцій швидкої медичної допомоги, покликана надавати всі види медичної допомоги за життєвими показаннями, тобто при захворюваннях і травмах, пов'язаних із загрозою для життя людини.
У 1973 р. в країні було 3700 станцій та відділень швидкої медичної допомоги та 44 лікарні швидкої медичної допомоги, в яких працювало понад 26 тис. лікарів і 68 тис. осіб середнього медичного персоналу.
