Для створення сприятливих умов життєдіяльності осіб похилого та старечого віку і поліпшення їх медичного обслуговування будуються будинки-інтернати та пансіонати. З кожним роком в СРСР мережа будинків-інтернатів та кількість місць у них збільшуються. Постановою уряду передбачено подальше розширення мережі будинків-інтернатів, поліпшення побутових умов, медичного та культурного обслуговування у них. В даний час в цих установах налічується понад 330 000 місць.
У міру поліпшення економіки країни і, отже, умов життя пенсіонерів (забезпеченість житлом, комунальними послугами, громадським сервісом і т. д.) зростає число самостійно живуть літніх і старих людей, які потребують особливих умов обслуговування та розселення. Житлові потреби осіб пенсійного віку мають особливості. Ця група частково або повністю втратили працездатність літніх і старих людей має потребу в побутовому і медичному обслуговуванні, ступінь якого може бути різною. В одних випадках необхідна лише деяка допомога на дому, в інших - повне звільнення літніх і старих людей від домашніх робіт, в третіх - не тільки побутове, але і постійне медичне обслуговування.
Багато старі особи при наявності спеціально організованого для них обслуговування (доставка продуктів харчування та гарячої їжі, прання білизни з доставкою додому, догляд у разі хвороби тощо) можуть продовжувати жити в звичайних будинках. Для хворих, інвалідів, самотніх осіб, які в силу фізичного і психічного стану, а також і з інших причин не можуть жити самостійно або в сім'ї, створюються спеціальні установи - будинки-інтернати і пансіонати, де престарілим забезпечені безкоштовні комунальні послуги, харчування, одяг, взуття, білизна, медичне і культурне обслуговування. В будинках-інтернатах застосовується закрита система обслуговування. В них встановлено певний режим і розпорядок дня.
В даний час функціонують такі типи будинків-інтернатів: 1) будинки загального типу для осіб, спроможних самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати (для хворих є спеціальні геріатричні відділення) ; 2) будинки лікарняного типу для осіб з хронічними захворюваннями, головним чином лежачих хворих, яким необхідні постійний догляд і систематична допомога; 3) будинки для хворих з порушеннями психіки, які потребують ізоляції від здорових людей.
В останні роки у зв'язку зі збільшенням розміру пенсії та забезпеченості житлом в будинки-інтернати надходять головним чином хворі старі люди, що потребують постійного догляду і медичному обслуговуванні. Порівняльний аналіз вікового складу осіб, що живуть у будинках-інтернатах, за десятирічний період показав помітну тенденцію до зростання кількості осіб у віці 70-79 років і особливо 80-89 років. Серед людей старше 60 років число практично здорових зменшилася з 18% до нуля. Більш ніж 84% хворих потрібне постійне медичне спостереження та лікування, до 60% з них потребують спеціалізованому стаціонарному лікуванні, спеціальному медичному догляді та реабілітаційної терапії.
Є підстави вважати, що в СРСР процес зменшення кількості практично здорових людей серед осіб, що надходять в будинки-інтернати, буде відбуватися і далі, так як встановлено кореляційний зв'язок між потребою в будинках-інтернатах, станом здоров'я та незабезпеченістю відходом. Таким чином, можна говорити про поступове перетворення деяких будинків-інтернатів в лікарні геріатричного профілю, що висуває ряд нових вимог до організації медичного обслуговування в них: необхідність спеціальних приміщень і підготовки медичного персоналу, організація активно діючих відділень відновної терапії, розширення клініко-діагностичних лабораторій, широке використання дієтотерапії.
При визначенні здоров'я та медико-соціальних потреб осіб, які живуть у будинках-інтернатах, для більш повного виявлення їх потреб у догляді і спеціальному обслуговуванні, необхідно враховувати ще такі доповнюють загальноприйняті критерії здоров'я показники, як ступінь рухливості і здатність до самообслуговування. При спеціальному вивченні встановлено, що тільки 26,7% підопічних пересуваються самостійно, 53,9% можуть пересуватися з працею, решта 19,4% є хворими і перебувають на постільному режимі. Повністю обслужити себе можуть лише 34,5% з них, частково - 40,8%; не в змозі себе обслуговувати-24,7%. Отже, 65,5% осіб, які мешкають у будинках-інтернатах для престарілих, потребують повному або частковому догляді. Ці дані необхідно брати до уваги при організації медичного обслуговування і догляду, планування штатів обслуговуючого персоналу.
Оцінка здоров'я людей похилого віку, що живуть у будинках-інтернатах, свідчить про те, що з віком захворюваність збільшується. У середньому захворюваність у осіб 60 років і старше більш ніж в 3 рази перевищує цей показник для населення аналогічного віку.
