Лікування дизентерії. При гострій дизентерії як можна раніше призначають один із засобів, що впливають на збудника і знімають інтоксикацію. Найбільш ефективні антибіотики - тетрациклін, тераміцин, призначають по 0,2-0,3 г, і левоміцетин по 0,5 г 4 рази на добу. Менш ефективні синтоміцин по 0,75 г 4 рази і біоміцин по 0,2-0,3 г 4 рази на добу. З сульфаніламідних препаратів найчастіше застосовують погано розчинні у воді - сульгин або фталазол по 1 г 5 разів на добу; використовують фуразонал або фуразолідон по 0,1 г 4 рази на добу. Тривалість курсу лікування одним із цих препаратів 5-6 днів. Краще призначати комбіновані схеми: левоміцетин і фталазол (або сульгин); тетрациклін (або тераміцин) і фталазол (або сульгин). Дози кожного препарату в комбінаціях зменшують на 1/3-1/4. Ефективна комбінація з трьох антибактеріальних препаратів (за А. Ф. Билибину): тетрациклін по 0,2 г 3 рази на день, левоміцетин по 0,5 г 3 рази, фталазол по 1 г 3 рази на добу. Призначають таку комбінацію на 2 діб хворим на гостру дизентерію легкого та середньотяжкого перебігу в ранні терміни (1-3-й день хвороби). Ця схема зручна для лікування на дому. У випадках вираженої інтоксикації, крім антибіотиків, застосовують внутрішньовенні або підшкірні краплинні вливання 5% розчину глюкози і ізотонічного розчину хлориду натрію (1000-2000 мл), плазми (100-200 мл). У лікуванні має значення дієта, призначення комплексу вітамінів, особливо групи В, С, охоронний режим. Обмежувальну щадну дієту потрібно призначати тільки в період гострих проявів, тобто в перші 2-4 дні залежно від тяжкості дизентерії (рисові і вівсяні слизові супи на м'ясному бульйоні, м'ясне суфле, фрикадельки, протерті каші - рисову і манну, киселі). Після стихання гострих явищ дієту розширюють, вводячи відварне м'ясо, котлети, відварну рибу, картоплю, яйця некруто, сир, вершкове масло, вівсяну і гречану каші, фруктові соки, черствий білий хліб. Через 5-7 днів дієту ще розширюють. На загальний стіл можна перекладати не раніше ніж через місяць. Важливо впливати на функції окремих органів і систем, якщо вони порушуються (прийом шлункового соку по 1 стіл. л. 2-3 рази під час їжі, панкреатину по 0,5 г 3 рази до їди, серцево-судинних засобів та ін). Серцево-судинні засоби застосовують при слабкості серцевої діяльності, зниження кров'яного тиску, глухість тонів серця - кордіамін 1 мл підшкірно; кофеїн-бензоат натрію-1 мл 10% розчину підшкірно; внутрішньовенні вливання корглікону 0,5 мл 0,06% розчину з 10 мл 40% розчину глюкози. При хронічній дизентерії, крім того, застосовують вакцинотерапію (тільки у стаціонарі, під наглядом лікаря); дози підбирають індивідуально.
Профілактика дизентерії. Для попередження поширення дизентерії необхідні своєчасне виявлення та ізоляція хворих. Госпіталізують в інфекційне відділення хворих на гостру і хронічну дизентерію під час загострення. Для лікування вдома, якщо дозволяють санітарно-побутові умови, зокрема житлові умови, за погодженням з епідеміологом можуть бути залишені хворі з легкими та середньотяжкими формами захворювання за умови забезпечення правильного лікування, догляду та протиепідемічних заходів, включаючи дезінфекцію. Не можуть лікуватися вдома люди, якщо їх діти відвідують ясла і дитячі сади; працівники харчових підприємств та особи, до них прирівняні; проживають спільно або користуються спільним санвузлом з людьми, перерахованими вище; проживають у гуртожитках. Виписка зі стаціонару проводиться після клінічного одужання і триразового негативного результату посіву калу, по закінченні курсу антибактеріального лікування. Всі реконвалесценти підлягають диспансерному спостереженню в кабінетах інфекційних хвороб за місцем проживання або роботи та дільничним лікарем; перенесли гостру дизентерію - від 3 до 6 місяців, що перенесли хронічну - 12 місяців. Працівники харчових підприємств і груп, до них прирівняних, після виписки із стаціонару піддаються додаткового п'ятикратного бактеріологічному обстеженню в лабораторії районної СЕС і тільки після цього допускаються до роботи. Диспансерне спостереження за ними проводиться протягом 12 міс. Особи, хворі на хронічну дизентерію, на роботу в харчові підприємства не допускаються.
Поточну і заключну дезінфекцію при дизентерії проводять так само, як і при інших гострих кишкових інфекційних захворюваннях (див. Черевний тиф). Специфічна профілактика в даний час не проводиться.
