Експертиза тимчасової непрацездатності - визначення тимчасової втрати працездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку та з інших причин (див. Непрацездатність). Листки непрацездатності (див.) видаються лікарями поліклінік, амбулаторій, диспансерів, лікарень та здоровпунктів. В місцевостях, де немає лікарів, а також на плаваючих суднах це право може бути надано фельдшеру, завідувачу медпунктом.
Експертиза тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах здійснюється лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК). Головою її є заступник головного лікаря по експертизі, який проводить контроль за якістю останньої. До складу ЛКК входять також лікуючий лікар та завідувач відділення. Основні завдання ЛКК: надання консультативної допомоги лікаря з питань діагностики, лікування та працевлаштування даного хворого; рішення складних і конфліктних питань експертизи тимчасової непрацездатності; надання відпустки для санаторно-курортного лікування; продовження лікарняного листа; визначення рекомендацій щодо полегшення або зміни умов праці або переведення хворих на іншу роботу, що відповідає стану їх працездатності; направлення хворих на лікарсько-трудову експертну комісію (ЛТЕК).
Експертиза тимчасової непрацездатності - визначення тимчасової втрати працездатності в результаті хвороби або травми. В лікувально-профілактичних закладах створюються лікарсько-консультаційні комісії (ЛКК) для експертизи тимчасової непрацездатності. Ці ЛКК мають на меті підвищення якості медичного обслуговування. У великих лікарнях є посада заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності, він же призначається головою ЛКК. До складу ЛКК в якості постійних членів входять завідувачі відділеннями та лікарі (терапевт, хірург, невропатолог та інші фахівці). У випадках потреби лікуючий лікар видає хворому листок непрацездатності (див.) - лікарняний лист. Коли виникає необхідність продовження лікарняного листа, лікуючий лікар представляє хворого на консультацію завідуючому відділенням і становить разом з ним план подальшого лікування хворого, його працевлаштування та направлення на ЛКК, яка збирається в складі заст. головного лікаря по експертизі, зав. відділення і лікуючого лікаря. Хворі, що направляються на ЛКК, повинні бути ретельно обстежені (передбачається проведення всіх необхідних консультацій та лабораторно-діагностичних досліджень та ін); в історіях хвороби повинні бути написані епікризи. Члени ЛКК оглядають хворого, детально знайомляться з історією хвороби, умовами праці і побуту хворого, після чого виносять рішення, яке записується в історії хвороби і в книзі висновків ЛКК.
У завдання ЛКК входить: оформляти продовження лікарняних листів; вирішувати питання направлення хворих на лікарсько-трудову експертизу; розбирати конфліктні випадки; оформляти відпустки на санаторно-курортне лікування; давати висновок про працевлаштування і переведення осіб, які тривало і часто хворіють, на інші, показані їм роботи; контролювати діяльність лікарів і надавати їм консультативну допомогу при експертизі тимчасової непрацездатності.
