Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична експертиза проводиться в тих випадках, коли в судово-слідчих органів виникає сумнів щодо стану психічного здоров'я залученого до відповідальності.
Експертами можуть бути тільки лікарі-психіатри. Перед експертами зазвичай ставлять питання, чи може обвинувачений нести відповідальність за вчинене ним правопорушення і чи може він за своїм станом в даний час постати перед судом або відбувати покарання. У цих випадках психіатра насамперед належить вирішити питання про наявність психічного захворювання в момент вчинення злочину, так і до часу обстеження. У випадках, коли констатується наявність психічного захворювання, експерт зобов'язаний дати обґрунтований висновок: чи міг обвинувачений під час вчинення правопорушення керувати своїми діями або віддавати собі звіт про них. Якщо не міг, особа, яка вчинила злочин, визнається експертом неосудною, тобто такою особою, до якого можуть бути застосовані лише заходи соціального захисту медичного характеру. Суд має право призначати повторну експертизу. Висновок експерта-психіатра не є для суду обов'язковим, а служить лише рекомендацією.

Судово-психіатрична експертиза - призначуване слідчими чи судовими інстанціями психіатричний огляд осіб, які викликають сумніви в своїй психічній повноцінності.
Призначення і проведення судово-психіатричної експертизи регламентовано кримінально-процесуальним та цивільним процесуальним законодавством союзних республік та відповідними інструкціями Міністерства охорони здоров'я СРСР. Такі «Інструкція про виробництво судово-психіатричної експертизи в СРСР», «Інструкція про виробництво судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі».
Найбільше часто судово-психіатричний експертний огляд призначається в кримінальному процесі для вирішення питання про осудність або неосудність обвинуваченого. Неосудними визнаються особи, які при вчиненні злочину не могли віддавати собі звіту у своїх діях або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 11 Основ Кримінального законодавства СРСР і союзних республік). Може бути призначена судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих для встановлення їх здатності правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них правильні показання (ст. 79 Кримінально-процесуального Кодексу РРФСР і відповідних статей КПК інших союзних республік).
В цивільному процесі судово-психіатрична експертиза призначається для вирішення питання про дієздатність або недієздатність позивачів і відповідачів. Недієздатними згідно зі ст. 15 ЦК РРФСР є такі особи, які внаслідок душевної хвороби або недоумства не можуть розуміти значення своїх дій або керувати ними (див. Психічно хворі).
Судово-психіатрична експертиза полягає у розпізнаванні психічного захворювання і при встановленні такого в оцінці глибини (ваги) психічних розладів стосовно до зазначених вище критеріїв неосудності й недієздатності.
Існують такі види судово-психіатричної експертизи: експертиза в кабінеті слідчого, амбулаторна експертиза, стаціонарна експертиза, експертиза в судовому засіданні, а також заочна або посмертна експертиза за матеріалами кримінальної і цивільної справи. Остання проводиться, наприклад, після самогубства або оспорювання спадкоємцями завещательной дієздатності покійного.
Найбільш часто проводяться амбулаторні та стаціонарні експертизи. Для їх здійснення створюються судово-психіатричні експертні комісії лікарів-психіатрів і для стаціонарної експертизи спеціальні відділення або палати при психіатричних лікарнях і диспансерах. При проведенні стаціонарної експертизи застосовуються всі прийняті взагалі в психіатрії форми та методи клінічних та лабораторних досліджень, а при необхідності і лікування. Звичайний термін стаціонарного обстеження - один місяць, а у разі необхідності він може бути продовжений за висновком експертів. У найбільш важких і відповідальних випадках експертизи при розходженні в думках між експертами особи, які проходять експертизу, можуть бути спрямовані слідчими органами або судом в Центральний науково-дослідний інститут судової психіатрії їм. В. П. Сербської (Москва).
Висновок психіатрів-експертів оформляється у вигляді акту судово-психіатричної експертизи. Порядок і форма його складання передбачено Інструкцією Міністерства охорони здоров'я СРСР. Акт складається зі вступу (формальної частини), анамнестичних відомостей (суб'єктивних, об'єктивних, почерпнутих з матеріалів справи), опису стану підекспертного, мотивувальної частини (в якій аналізуються дані психіатричного обстеження і обґрунтовуються результати дослідження) я заключній частині. В останній вказується діагноз і містяться судово-психіатричні висновки про осудність, дієздатність і ін. У випадках неосудності, а також якщо підекспертний захворів психічно вже після вчинення злочину, експерти вказують, в яких заходи медичного характеру він потребує (примусове лікування за визначенням суду, передача на піклування органів охорони здоров'я).
Законодавство і організація психіатричної допомоги в СРСР забезпечують можливість об'єктивної, науково обґрунтованої судово-психіатричної експертизи. Експерти мають право знайомитися з матеріалами справ, зібраними слідством і судом. При цьому експерти можуть додатково запитувати необхідні їм відомості. Експертиза, як правило, проводиться не одноосібно, а комісійно. Висновку судово-психіатричної експертизи, як і всіх інших експертиз, не є обов'язковими для органів слідства та суду, однак незгода з експертним висновком має бути ними мотивовано.
Психіатра-експерта доводиться зустрічатися і з диссимулянтами.