У випадках експертизи у зв'язку з підозрою на смерть від алкогольної інтоксикації виникає необхідність довести не лише сам факт прийому незадовго до смерті алкогольних напоїв і смерті від отруєння етиловим спиртом, але також і визначати ступінь алкогольної інтоксикації у загиблого.
Результати розрахунків кількості алкоголю, прийнятого у складі спиртних напоїв, можуть мати певне значення при експертизі трупів лише в тих випадках, коли в момент події у суб'єкта спостерігалася стадія елімінації алкоголю. Основним ускладненням є встановлення проміжку часу від прийому спиртних напоїв до настання смерті. Якщо ця обставина не встановлена, то експерт може судити лише про ступінь сп'яніння суб'єкта в період настання смерті на підставі даних про кількісний вміст алкоголю в крові трупа. Встановити ж кількість спиртних напоїв, прийнятих незадовго до смерті, експерт не може. Кількісний вміст спирту в організмі суб'єкта в момент настання смерті можна розрахувати за формулою; А = Р x r x, де r - фактор розподілу алкоголю в організмі (фактор редукції). Для більш точного визначення дози прийнятого алкоголю до отриманого результату слід додати кількість алкоголю, яке не встигло всмоктатися в кров і ще знаходиться в шлунку.
Величина фактора редукції для чоловіків у середньому дорівнює 0,68, для жінок - 0,55. Для повних людей повинно бути прийнято менше значення фактора редукції (0,55 - 0,65), ніж для суб'єктів помірного або зниженого харчування (0,70 - 0,75).
Яких-небудь специфічних для смерті від отруєння етиловим спиртом морфологічних змін у тканинах і органах трупа немає.
Висновок про смерті від отруєння алкоголем дається лише після ретельного гістологічного дослідження внутрішніх органів трупа. При такому дослідженні можуть бути виявлені важкі захворювання серцево-судинної системи, сприяють настанню смерті при відносно низьких концентраціях етилового спирту в крові. У деяких випадках, навпаки, ведучим в настанні смерті є захворювання, а алкогольне сп'яніння є лише сприяючим фактором.
Такі випадки досить важкі для оцінки. У випадках, коли в крові загиблого визначається концентрація алкоголю 5 ‰ і вище, судово-медичний експерт має право зробити висновок про смертельне отруєння алкоголем, незалежно від характеру встановлених при розтині захворювань. При більш низьких концентраціях алкоголю в крові для висновку про те, що смерть наступила від отруєння алкоголем, необхідно ретельно проаналізувати наявні захворювання та їх можливий вплив на настання смерті.
Необхідно враховувати індивідуальні особливості особистості загиблого, зокрема, пов'язані з особливостями генетично обумовленого ферментного метаболізму алкоголю, залежить від активності алкогольдегідрогенази (АДГ) і ацетальдегід-дегідрогенази (АЛДГ). Вони розщеплюють етиловий спирт до ацетальдегіду, що є найбільш токсичним його метаболітом, і ацетальдегід до оцтової кислоти та води. Максимальна активність цих ферментів спостерігається в печінці і нирках. Встановлено, що в печінці людини є дві форми АДГ - типова і атипова АДГ. Атипова форма АДГ відрізняється від звичайної виключно високою ферментативною активністю, що перевищує активність нормальної АДГ у 8 - 10 разів. Спостережуваний іноді так званий негативний метаболічний фон розщеплення етилового спирту в організмі людини багато в чому залежить від наявності атипової форми печінкової АДГ, виключно висока активність якої призводить до швидкого окислення етилового спирту до ацетальдегіду, а отже, і швидкого нагромадження останнього в організмі.
При цьому ацетальдегід, будучи у багато разів більш токсичним порівняно з етиловим спиртом, значною мірою визначає тяжкість алкогольної інтоксикації. У таких осіб нерідко відзначається також і недостатнє функціонування ферментної системи АЛДГ, що переводить ацетальдегід у воду і оцтову кислоту. Це також сприяє швидкому накопиченню ацетальдегіду в крові. Особи з такими атиповими формами АДГ і АЛДГ можуть померти від отруєння етиловим спиртом при досить незначному вмісті останнього в крові.
При діагностиці алкогольної інтоксикації на трупі потерпілого значні труднощі виникають і при оцінці результатів судово-хімічного дослідження органів і тканин на різних стадіях посмертного періоду, коли розтин трупа проводиться через значний час після настання смерті.
Випадки утворення етилового спирту в трупі у великих концентраціях досить рідкісні, так як для цього необхідна певна сукупність умов: специфічна мікрофлора, трупний матеріал без виражених гнильних змін, відносно висока температура навколишнього середовища. Отже, виявлення високих концентрацій етилового спирту у внутрішніх органах трупа, що зберігався при відносно низькій температурі, вказує на прижиттєве надходження алкоголю в організм. Те ж саме має місце у випадках виявлення високих концентрацій етилового спирту при дослідженні загнившего трупа. Для перевірки можливості утворення його в трупі необхідно проводити бактеріологічне дослідження внутрішніх органів трупа.
При підозрі, що смерть настала від алкогольної інтоксикації, на судово-хімічне дослідження беруться: кров з стегнових вен шприцом в пробірку або у флакон з-під пеніциліну до пробки (не можна брати кров з серця, порожнин трупа); сеча; спинномозкова рідина при поперековому проколі; вміст шлунка; згортки крові з областей ушкоджень (наявність і певна концентрація в них етилового спирту вказує на ступінь сп'яніння). Можна взяти також внутрішньоочну рідину, в якій концентрація алкоголю така ж, як і у крові. Рідина беруть шприцом, прокол голкою роблять у кутку ока (можна отримати по 5 мл рідини). В стадії гниття трупа для дослідження беруть 500 г м'язів, вміст сечового міхура, шлунок з вмістом. Необхідно також визначити масу трупа. Шприци, піпетки, посуд для взяття об'єктів повинні бути хімічно чистими.
