«Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про охорону здоров'я» передбачено обов'язковість дозволу Міністерства охорони здоров'я СРСР на застосування лікарських засобів у медичній практиці (ст. 34). Цим визначається безумовна необхідність суворого дотримання умов призначення і дозувань лікарських засобів, як практично застосовуваних, так і знову пропонованих, спрямованих на вдосконалення медичної допомоги населенню. Особливе становище існує відносно наркотичних та інших сильнодіючих і отруйних речовин. Їх застосування вимагає підвищеної обережності, виготовлення або збут названих речовин, а також порушення встановлених правил виробництва, зберігання, відпуску, обліку, перевезення та пересилання є кримінально караним злочином (ст. 224 КК).
Медикаментозні засоби, навіть дозволені до застосування в лікувальній практиці, при певних умовах можуть призвести до інтоксикації, що викликає погіршення стану здоров'я чи настання смерті. До цих умов належать: реакції організму при одночасному застосуванні несумісних лікарських засобів, перевищення одноразових чи сумарних доз, а також порушення відповідних інструкцій про режим введення того чи іншого засобу; прояв побічної дії медикаментозних засобів, особливості лікарської алергії; побутові отруєння, викликані лікарськими засобами в результаті необережного, недбалого або навмисного їх використання.
У лікувальній практиці спостерігаються випадки, коли виникають інтоксикації лікарськими засобами внаслідок їх фармацевтичної та фармакотерапевтичної несумісності. У прописі лікарської форми, виданої лікарем, можуть виявитися фармацевтично несумісні речовини, які вступають у фізичні або хімічні реакції, в результаті яких лікарський засіб стає непридатним до вживання і, отже, може заподіяти шкоду здоров'ю. Те ж саме може відбутися і за умови, якщо прописи лікарських засобів складено раціонально, але при одночасному вживанні різних засобів виникає їх фармакологічна несумісність як закономірний наслідок того, щоб була врахована фармакодинаміка окремих лікарських засобів і в той же час залишено без уваги їх сукупний вплив на організм. Поряд з фармакологічною відома фармакотерапевтична несумісність, при якій для організму хворого стає несприятливою інтерференція лікарської речовини з нелікарським факторами, наприклад харчовими речовинами.
В системі складання прописів лікарських засобів існує обов'язковість дотримання дозувань, передбачених діючими положеннями та інструкціями. Однак у ряді випадків спостерігаються недооцінка протипоказань до застосування лікарських речовин і їх кумулятивних властивостей, клінічно необґрунтоване призначення сильнодіючих та отруйних засобів, збільшення їх або одноразової добової дози, а іноді і прояв самовпевненості в їх застосуванні. Порушення спеціальних вказівок про режим застосування, необхідному для отримання терапевтичного ефекту від дії лікарських засобів (шляхи і темп введення, дрібність дозувань та ін), також може з'явитися причиною погіршення перебігу хвороби і в окремих випадках навіть настання смерті.
Для судово-медичної експертизи особливе доказове значення мають аналіз медичних документів (рецепти, карти амбулаторного чи стаціонарного хворого та ін), пояснення медичних працівників, огляд постраждалого з використанням консультацій відповідних фахівців, а при настанні смерті - судово-медичне дослідження трупа і раціонального застосування комплексу лабораторних методів дослідження.
