Експертиза зараження венеричними хворобами

У кримінальному праві зараження венеричною хворобою розглядається як злочин проти здоров'я особи (ст. 115 КК). Караним є як факт зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у нього захворювання, так і завідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у нього цієї хвороби. Кримінальне покарання передбачено і у випадку ухилення від лікування. Відповідальність посилюється, якщо ці злочини відбувалися раніше, при зараженні двох і більше осіб, а також при зараженні венеричною хворобою неповнолітніх.
Кримінальне покарання як форма боротьби з поширенням венеричних хвороб є крайнім заходом. Попередження венеричних хвороб забезпечується насамперед комплексом соціальних, культурних та медичних заходів. Ухилення від лікування венеричної хвороби, що триває після попередження, зробленого органами охорони здоров'я, тягне кримінальну відповідальність.
Венеричними хворобами є сифіліс, гонорея, м'який шанкр, четверта венерична хвороба (паховий лімфогранулематоз). Деякі інфекційні захворювання (трихомонадні захворювання, неспецифічні запалення сечівника та ін) можуть передаватися статевим шляхом, однак їх не слід відносити до венеричних захворювань.
Порушення кримінальної справи зазвичай пов'язано з заявою про зараження венеричною хворобою, яке може надходити як від самого хворого, так і з лікувального закладу, куди звернувся хворий.
Експертиза зараження венеричними хворобами завжди повинна проводитися комісією, з обов'язковою участю фахівця в області венерології, а при необхідності за участю дерматолога, гінеколога, уролога та інших лікарів.