Аналіз обставин виникнення пошкоджень і зіставлення їх з об'єктивними даними, отриманими в, процесі експертного огляду, створюють можливість відповісти на важливий для слідства і судових органів питання про механізм утворення ушкоджень і про можливість (або неможливість) виникнення пошкоджень в конкретних умовах, які викладають свідки, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений. Слід мати на увазі, що свидетельствуемые, повідомляючи експерту обставини виникнення пошкоджень і викладаючи скарги, можуть по тим або іншим причинам і міркувань спотворювати факти, вказувати неправильні терміни виникнення ушкоджень та ін У зв'язку з цим анамнестичні дані, отримані від свидетельствуемых, повинні піддаватися критичній оцінці у відповідності з об'єктивними результатами огляду.
Дуже важливе значення має ознайомлення експертів з оригіналами медичних документів. Нерідко потерпілі перед оглядом звертаються в лікувальні установи (поліклініки, стаціонари) і деякий час перебувають у них на лікуванні. У зв'язку з цим первісний вигляд пошкоджень може значно змінитися (під впливом оперативного втручання або консервативного лікування), а деякі з пошкоджень, наприклад садна, синці, повністю стертися. У цих випадках питання про наявність, особливості та тяжкості пошкоджень можна вирішити лише за їх опису в медичних документах. Однак дані, наявні в цих документах, також повинні піддаватися критичному аналізу.
Огляд починається з детального огляду тіла. При виявленні ушкоджень їх дослідження рекомендується проводити з допомогою лупи. Послідовно оглядаючи ділянки тіла і наявні на них ушкодження, експерт описує їх, обов'язково вказуючи частина тіла, відстань від розпізнавальних та антропометричних точок, форму, розміри, колір, об'єктивні ознаки та особливості ушкоджень. Кожне пошкодження повинно бути описано окремо; забороняється описувати пошкодження узагальнено.
Характер предмета, завдала травму, встановлюється експертом у кожному конкретному випадку за морфологічних особливостей ушкоджень (див. глави 18-23). Для встановлення механізмів виникнення ушкоджень судово-медичний експерт не тільки аналізує їх морфологічні особливості, але й порівнює об'єктивні дані, отримані в ході дослідження, з відомостями, що відносяться до обставин та умов травми.
Можливість визначення давності виникнення травми заснована на знанні та обліку процесів і явищ, що відбуваються в живому організмі в динаміці загоєння.
У кримінальних кодексах союзних республік містяться статті про відповідальність за умисне або необережне заподіяння тілесних ушкоджень. У КК РРФСР відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень передбачена ст. 108-114.
У ст. 108, 109 і 112 КК РРФСР наводяться ознаки тяжких, менш тяжких і легких тілесних ушкоджень. У відповідності з цими ознаками і з «Правилами судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень» (1979), в яких наводяться конкретні медичні критерії ознак тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, судово-медичний експерт визначає ступінь тяжкості тілесного ушкодження.
Для встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження достатньо наявності якого-небудь одного з ознак, кваліфікуючих тяжкість ушкодження.
Оцінюючи ушкоджень залежно від їх тяжкості, слід брати до уваги: 1) небезпечність тілесних ушкоджень для життя; 2) шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок тілесних ушкоджень, тобто наслідки та наслідки тілесних ушкоджень, які можуть виражатися: а) у стійкій втраті працездатності різного ступеня; б) тривале або короткочасне розлад здоров'я.
