Кримінальний кодекс і «Правила» мають на увазі загальну працездатність, тобто здатність до некваліфікованій праці і самообслуговування, і їх втрату. Визначення розмірів стійкої втрати працездатності виробляють за офіційною таблиці Держстраху.
Стійка втрата працездатності може виникнути в результаті пошкодження не тільки у працездатних людей, але й у дітей, інвалідів та людей похилого віку.
У інвалідів стійку втрату працездатності внаслідок ушкодження визначають, як і у практично здорових людей; наявність інвалідності до уваги не беруть. Наприклад, інваліду I групи, при сліпому транспортній пригоді було заподіяно ушкодження, в результаті якого ампутували стопу. Втрата стопи тягне за собою стійку втрату працездатності більш ніж на 40 % (тобто не менше 1/3), тому ушкодження є тяжким. У дітей стійка втрата працездатності визначається за тими ж правилами, як і у дорослих людей.
Перебіг і результат однотипних ушкоджень у різних людей можуть бути різними, тому однакові за характером пошкодження будуть оцінюватися по-різному. Так, якщо закритий перелом стегнової кістки зрісся неправильно і утворився помилковий суглоб, відсоток втрати працездатності в цьому випадку буде дорівнює 55 %, тобто більше 1/3, тому таке пошкодження має розглядатися як тяжкий. Подібне пошкодження може закінчитися зрощенням відламків без скільки-небудь значного укорочення кінцівки. У цьому випадку наслідком перелому буде тривалий розлад здоров'я, більше 3 тижнів, отже, таке пошкодження буде кваліфікуватися як менш тяжкий.
Якщо закритий перелом стегна в момент його заподіяння ускладнився важким шоком і виник стан, небезпечний для життя, то таке пошкодження повинно бути віднесено до тяжких, як небезпечне для життя;
7) незабутнє спотворення обличчя відноситься до тяжких пошкоджень. Оскільки спотворення обличчя не є медичним поняттям, то, отже, не існує медичних критеріїв, на підставі яких можна було б у кожному конкретному випадку вирішити питання, є спотворення обличчя чи ні. Враховуючи це, судово-медичний експерт не повинен і не може вирішувати питання про наявність спотворення особи; визначення його входить тільки до компетенції суду.
При розташуванні тілесних ушкоджень на обличчі експерт визначає його тяжкість так само, як і при локалізації пошкодження на інших ділянках тіла, керуючись критеріями для визначення тяжкості ушкоджень: небезпекою для їх життя і результатом.
Якщо пошкодження розташовується на обличчі, то судово-медичний експерт, крім відповідей на зазвичай вирішується питання: про характер діяв знаряддя, механізм виникнення пошкодження, давності його і ступеня тяжкості, повинен обов'язково вказати в своєму висновку на изгладимость або неизгладимость пошкодження (рубців або інших наслідків). Під изгладимостью слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки та ін) з плином часу або під впливом нехірургічних засобів. Якщо ж для усунення потрібне оперативне втручання (наприклад, косметична операція), то ушкодження обличчя вважається незгладимим.
Менш тяжкі тілесні пошкодження (ст. 109 КК). До них відносять ушкодження, що не є небезпечним для життя і не заподіяли наслідків, передбачених ст. 108 КК РРФСР, але викликали тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш ніж на 1/3.
Під тривалим розладом здоров'я слід розуміти викликані ушкодженням наслідки (захворювання, порушення функції та ін) тривалістю понад три тижні (21 день).
Критерієм менш тяжкого тілесного ушкодження є також значна стійка втрата працездатності у розмірі від 10 до 33 %.
