Третинна психопрофілактика при професійних захворюваннях має свої особливості. Якщо при непрофесійних захворюваннях показником її найбільшої ефективності є повернення хворого після лікування в колишні умови роботи, без зниження професійного рівня, то в разі вираженої професійної патології така можливість повністю виключається. Впевненість у стійкості досягнутого результату лікування може дати лише гарантія, що більше зустрічі з даними хвороботворним агентом на виробництві у такої людини не буде. Тому метою третинної психопрофілактики є досягнення людиною колишнього професійного рівня після перекваліфікації з поверненням на виробництво в умови, не пов'язані з дією професійної шкідливості. При труднощах перекваліфікації може бути використаний період перебування хворого на інвалідності III групи, яка дається ширше, ніж при професійних захворюваннях. Результати третинної психопрофілактики у молодих краще, ніж у осіб старшого віку, у зв'язку з великими адаптаційними можливостями молодого організму.
На промислових підприємствах загального типу працевлаштовано значне число психічно хворих, які не страждають професійними захворюваннями (до 3,5% на великих виробництвах, якщо не враховувати хворих на алкоголізм). Як правило, мова йде про хронічних захворюваннях, 1/4 яких складають ендогенні психози (шизофренія, епілепсія і маніакально-депресивний психоз), 1/4 - резидуальні явища перенесеної черепно-мозкової травми з психопатологічною симптоматикою, ще 1/4 - соматогенные, інволюційні і інші психічні захворювання; прикордонні психічні розлади (психопатії і неврози) займають також 1/4. Спеціально проведені дослідження виявили, що багато з цих хворих працюють на високому професійному рівні з відносно невеликими трудовими втратами. За добре поставленої організації систематичного активного диспансерного спостереження, при створенні оптимальних умов праці з урахуванням клінічних особливостей кожного випадку психічного захворювання, зі своєчасною професійною переорієнтацією при зміні психічного стану трудове пристосування психічно хворих в умовах звичайного виробництва може практикуватися значно ширша, про що свідчить досвід психопрофілактичної діяльності в Томську, Рязані та інших містах країни.
Організація психопрофілактики та психоневрологічної допомоги на промислових підприємствах будується по-різному в залежності від місцевих умов і потреб. Оптимальний варіант передбачає наявність психіатра в штаті медико-санітарної частини на великих заводах, функціонування кабінету промислового психіатра при психоневрологічному диспансері для надання всіх видів спеціалізованої допомоги працюючим на підприємствах району, організацію роботи психоневролога у поліклініці, яка обслуговує підприємство великого масштабу або кілька заводів і фабрик, створення центрів психогігієни, психопрофілактики відомчого підпорядкування. Спрощений варіант включає диспансерне спостереження, надання елементарної психоневрологічної допомоги, проведення оздоровчих заходів та здійснює пропаганду медичних знань з боку пройшов спеціальну підготовку дільничного терапевта цехової лікарської дільниці, невропатолога медико-санітарної частини або поліклініки, періодичне обстеження психоневролога при планових медичних оглядів робітників різними фахівцями, систематичне спостереження лікарем психоневрологічного диспансеру.
