Різна чутливість до лікарських препаратів плода і дорослої людини обумовлена особливостями фармакокінетики, зокрема, особливостями трансплацентарного переходу лікарських засобів, високою чутливістю органів і тканин плоду в період інтенсивного органогенезу, різним ступенем зв'язування лікарських засобів з білками сироватки плоду, уповільненим переходом лікарських препаратів від матері до плоду в період пологів, зниженою здатністю печінки плода метаболізувати лікарські засоби з-за низької активності ферментних систем, що забезпечують її детоксикаційну функцію [Kuemmerle Н. Р., 1980].
Розподіл лікарських засобів в організмі плода залежить від таких факторів, як особливості кровообігу плоду, проникність тканинних мембран, виборча адсорбція лікарських засобів тканинами плода, ступінь зв'язування лікарських засобів з білками сироватки крові плода, характер метаболізму в організмі [Rosen Т., Schimmel М. S., 1983].
Внаслідок особливостей кровообігу плоду відбувається повторне надходження лікарських речовин в організм. Спочатку лікарські препарати надходять у печінку плода, причому разом з кров'ю вони проходять через пупкові артерії до плаценти, звідки через пупкову вену можуть знову надходити до плоду. Концентрація лікарських засобів у венозній крові пуповини визначається в основному кількістю неметаболизированного речовини. Приблизно 40-60% лікарського препарату переходить через венозний приплив до серця і центральної нервової системи без попадання в печінкову циркуляцію.
Експериментально встановлено, що концентрація морфіну в тканинах центральної нервової системи плода у 2-3 рази вище, ніж в мозку матері, зважаючи високої проникності гематоенцефалічного бар'єру [Peters М. А. et al., 1972]. Іодіди і тетрациклін мають спорідненість до таких тканин, як тканини щитовидної залози і кісток скелета, і тому можуть впливати на розвиток щитовидної залози та формування кісток. Ліпофільні речовини можуть накопичуватися у великих кількостях в печінці плоду і підшкірній клітковині. Концентрація акрихіну (мепакрін, атебрін) в 22 тис. рази вище в печінці плода, ніж у крові [Kuemmerle Н. Р., 1980].
Один з параметрів, що визначають різну чутливість плода і дорослої людини до лікарських засобів,- неоднакова ступінь зв'язування лікарських засобів з білками сироватки крові матері і плоду. Так, наприклад, низька здатність білків сироватки крові плода пов'язувати саліцилати, сульфаніламіди обумовлює той факт, що їх концентрація в крові плода на 10-30% нижче, ніж у крові матері [Kuemmerle Н. Р., 1980]. Разом з тим по відношенню до інших лікарських речовин спостерігається зворотна залежність. Наприклад, рівень діазепаму і вальпроєвої кислоти в крові спинного мозку плода при народженні вище, ніж у материнській крові, з-за більш вираженого зв'язування цих лікарських препаратів білками сироватки крові плода [Hamar С., Levy G., 1980].
Істотне значення для фармакокінетики лікарських засобів в організмі плода має їх циркуляція в амніотичній рідині. Зазвичай при фармакотерапії вагітних концентрація лікарських засобів в організмі матері і плода є приблизно однаковою. Якщо плід елімінує лікарський препарат через нирки в амніотичну рідину, то звідти лікарська речовина може знову вступити до плода шляхом заковтування. При цьому концентрація препарату в організмі плода може стати значно вище, ніж в організмі матері. Внаслідок зниженої елімінації з організму плода більш високий рівень лікарських речовин, що вводяться матері перед пологами, може спостерігатися і у новонародженого, наприклад при застосуванні ампіциліну, дигоксину.
Як вже зазначалося, виведення лікарських засобів з організму плода здійснюється трьома шляхами: 1) їх метаболізмом переважно в печінці; 2) нирковою екскрецією в амніотичну рідину; 3) зворотним надходженням від плоду до матері.
Основна біотрансформація лікарських засобів в організмі плода відбувається в печінці, хоча надниркові залози, підшлункова залоза і гонади також втягуються в цей процес [Pelkonen О., 1980].
