Гамма-випромінювання (гамма-промені) - це електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менше 1А, яке поширюється зі швидкістю світла; виникає гамма-випромінювання при розпаді ядер деяких природних та штучно-радіоактивних ізотопів (див.), гальмуванні заряджених частинок та інших ядерних реакціях.
В даний час в медицині як джерел гамма-випромінювання (гамма-випромінювачів) використовують в основному штучно-радіоактивні ізотопи (радіоактивні кобальт З60, цезій Cs137 і Cs134, срібло Ag111, тантал Ta182, іридій Ir192, натрій Na24 та ін). З природно-радіоактивних джерел гамма-випромінювань використовують (в курортології) радон Rn222, радій Ra226 і радій-мезоторий MsTh228 (в онкологічній практиці). Енергія гамма-квантів радіоактивних ізотопів варіює від 0,1 до 2,6 Мев. Енергія гамма-квантів одних ізотопів (З60, Cs137, Tu170) однорідна, інших (радій, тантал та ін) - має широкий спектр. Для лікувальних цілей необхідно гомогенне випромінювання (однієї і тієї ж енергії); тому застосовують металеві фільтри для поглинання бета-частинок (див. Бета-випромінювання) і м'якого гамма-випромінювання. Для фільтрації м'якого бета-випромінювання достатні фільтри з нікелю, алюмінію товщиною 0,1 мм. Для поглинання бета-частинок більшої енергії і м'якого гамма-випромінювання необхідні фільтри з платини, золота товщиною 0,5-1 мм Гамма-випромінювання, як і інші види іонізуючих випромінювань, при взаємодії з тканинами організму викликає іонізацію і збудження атомів і молекул, в результаті чого виникають радіаційно-хімічні реакції. Вони викликають зміни морфологічних і функціональних властивостей клітин, в першу чергу пухлинних, так як при променевій терапії випромінювання завжди зосереджують в області пухлини. При досить високих дозах випромінювання відбувається загибель пухлинних клітин і заміщення їх рубцевою тканиною. См. також Гамма-терапія, іонізуючі Випромінювання.
