Газовий аналіз

Газовий аналіз - це якісне і кількісне визначення складу різних газових сумішей. У фізіології та медицині застосовується для визначення газового складу вдихуваного, видихуваного і альвеолярного повітря, а також газів артеріальної і венозної крові (див. Газообмін).
За даними газового аналізу можна розрахувати кількість кисню, використаного за певний відрізок часу для окисних процесів, і кількість виділеного за цей же час вуглекислого газу. У людини газовий аналіз здійснюється при розрахунку енергетичних витрат методом непрямої калориметрії (див.).
Більшість методів газового аналізу ґрунтується на поглинанні окремих компонентів газової суміші специфічними поглиначами. При газовому аналізі повітря в якості поглинача вуглекислого газу зазвичай використовується луг, а кисню - лужний розчин пірогалолу.
Вивчення газового складу крові вперше було здійснено В. М. Сєченовим, який розробив для цієї мети спеціальний прилад - «ртутний насос». В подальшому стали застосовуватися хімічні методи аналізу газового складу крові.
Вловити динамічні зміни газового складу середовища дають можливість експрес-методи. В ряді цих методів використовується здатність газів по-різному поглинати інфрачервоні промені або ультразвукові коливання. Іншими методами реєструються зміни електропровідності металів при зміні хімічного складу повітря. Застосовується також полярографічний метод (див. Полярографія).
Газоаналізатори - автоматичні або напівавтоматичні прилади, що застосовуються для визначення шкідливих домішок в повітрі виробничих, житлових та інших приміщень, а також в атмосферному повітрі. Найбільш широко застосовуються оптичні газоаналізатори, принцип дії яких заснований на зміні світлопоглинання газоподібними, рідкими і твердими середовищами, що містять досліджувана речовина. У практиці гігієнічних досліджень використовуються хімічні газоаналізатори, засновані на поглинанні газів спеціально підібраними речовинами - індикаторами (міняють своє забарвлення). Широке застосування знаходять газоаналізатори, створені Ленінградським інститутом охорони праці (УГ-1, УГ-2). Ці прилади дозволяють визначати в повітрі ряд речовин: аміак, бензин, бензол, хлор, ацетон і ін
Застосовуються також газоаналізатори для визначення парів ртуті (ИКРП-450 та ін). Дія такого приладу заснована на поглинанні парами ртуті ультрафіолетових променів певної довжини хвилі і реєстрації виникає при цьому фотоструму. Для виявлення в повітрі мышьяковистого водню створений фотоелектричний аналізатор ФЭАВ-Ш. Для визначення вуглекислого газу є хімічні газоаналізатори, засновані на поглинанні С02 розчинами їдкого калі або їдкого натру. Для визначення окису вуглецю Харківським інститутом гігієни праці створено спеціальний газоаналізатор.