Гігієнічні основи

Сторінки: 1 2 3 4 5

Створення сприятливих умов праці для трудящих СРСР є однією з найважливіших і першочергових соціальних завдань сучасності. У зв'язку з цим робота фахівців з гігієни праці в області оцінки і оптимізації умов праці набула особливої гостроти, зокрема, у аспекті наукового обґрунтування особливостей і глибини впливу на організм працюючих чинників хімічної та фізичної природи.
Дані експериментальних біологічних досліджень та поглибленого вивчення дії окремих виробничих факторів на здоров'я і працездатність організму працюючих є основою для розробки нормативів можливого їх присутності в середовищі у вигляді гранично допустимих концентрацій (ГДК) та рівнів (ПДУ). При цьому вихідною позицією вітчизняних гігієністів є безумовна нешкідливість фактора при тривалому контакті з ним в процесі роботи. Така умова забезпечується дозами нижче ГДК і ПДУ. Нині встановлено ГДК і ПДУ практично всіх відомих фізичних і зустрічаються на виробництві хімічних факторів.
Однак у практичної життя, з одного боку, не всі експериментально встановлені ГДК і ПДУ виправдовують себе як повністю безпечні, з іншого - у виробничих умовах жоден фактор не зустрічається в ізольованому вигляді. Зазвичай робочі відчувають вплив складного, характерного для виробництва чи професії комплексу факторів. У цьому комплексі нерідко один фактор посилює або послаблює дію іншого. Наприклад, відмічено посилення патологічного впливу марганцю при дії на робітника вібрації, а дія вібрації посилюється охолодженням. Відома роль високої температури повітря в зниженні судинозвужувального ефекту шуму та посилення розвитку інтоксикації промисловими отрутами, а також потенціювання або сумація дії хімічних речовин у поєднанні з іншими хімічними речовинами. Тим не менш основою санітарного законодавства є нормування ГДК і ПДУ окремих факторів виробничого середовища. На цій підставі робляться спроби комплексної оцінки умов праці.
В даний час запропоновано декілька програм і методів оцінки сумарного впливу факторів робочого середовища на працездатність і здоров'я працюючих. Результатом такої оцінки є віднесення професії до тієї чи іншої категорії шкідливості, важкості, напруженості і небезпеки праці, а також розробка системи оздоровчих заходів. Це дуже прогресивний напрямок в гігієні праці, безумовно, буде сприяти охороні здоров'я трудящих та подовженню періоду високої працездатності. Однак незважаючи на те, що вік працюючих є одним з важливих соціально-виробничих факторів, а дослідженнями геронтологів чітко показано зниження адаптаційних можливостей у людей старшого віку, цей аспект в оцінці умов праці практично не знаходить належного відображення. Всі види гігієнічного нормування розраховані на гіпотетичного середнього працівника, а значить, таять у собі потенційні помилки і невірні рішення при формуванні на основі ГДК і ПДУ умов праці на діючих, споруджуваних і модернізованих об'єктів.
Про необхідність врахування вікових особливостей реагування організму на фактори зовнішнього середовища свідчать дані експериментальних, фізіолого-гігієнічних і соціально-гігієнічних досліджень.
Велика вітчизняна та зарубіжна література про характер і рівнях вікових змін структури і функції клітин, органів і систем організму, про наростаюче обмеження молекулярно-генетичних механізмів при нерівномірному зміну регуляції на різних рівнях життєдіяльності організму, про зниження потенційних можливостей різних ланок обміну речовин і функцій органів. Розвиваються пристосувальні механізми підтримання сталості внутрішнього середовища організму (гомеостаз), стримуючи темп вікових змін в організмі, не зупиняють процесу його поступового природного згасання, зниження адаптаційних здібностей пристосування до впливу зовнішнього середовища. З віком змінюється характер реакцій на подразники різної сили і природи. Швидше настають погіршення стану здоров'я і зниження працездатності.