Частота порушень судинного тонусу у вагітних визначає провідне місце гіпотензивних і судинорозширювальних препаратів в арсеналі фармакотерапевтичних засобів, які застосовуються в акушерській практиці. Препарати цього ряду широко використовуються для лікування різних захворювань і станів у вагітних: гіпертонічної хвороби, пізніх токсикозів, порушень коронарного і мозкового кровообігу, гіпертонічних кризів. До препаратів цієї групи відносяться гіпотензивні засоби нейротропної дії, впливають: а) на центральні і периферичні адренергічні механізми регуляції судинного тонусу - резерпін (рауседил), раунатин (син. раувазин), адельфан, клофелін (гемитон, катапрессан, клонідин), α-метилдофа (допегіт), октадин; α - і β-адреноблокатори - тропафен, анаприлін (обзидан, індерал, пропранолол); окспренолол (тразікор), талинолол (корданум) та ін; гангліоблокатори - бензогексоній, пентамін та ін; б) антигіпертензивні миотропные спазмолітичні засоби - апрессін (гідралазин, депресан), дигідралазин (непресол), натрію нітропрусид (ниприд), папаверину гідрохлорид, но-шпа, дибазол, магнію сульфат. До цієї групи препаратів відносяться лікарські препарати, що роблять переважний вплив на регіонарний кровообіг. Властивість розширювати коронарні судини серця мають карбокромен (интенкордин, интенсаин), дипіридамол (курантил), аміодарон (кордарон), антагоністи іонів кальцію - верапаміл (изоптин, фіноптін), фенигидрин (коринфар) і ін. До препаратів, що поліпшують мозковий кровообіг, відносяться цинаризин (стугерон), кавінтон, девінкан (вінкамін), теобромін і ін При порушеннях периферичного кровообігу використовують ксантинолу нікотинат (теонікол, компламін), пентоксифеллин (агапурин, трентал) і ін. При хронічній гіпоксії плода, що розвинулася на тлі акушерської та екстрагенітальної патології матері, з метою поліпшення матково-плацентарного та фетоплацентарного кровообігу застосовують карбокромен, дипіридамол, ксантинолу нікотинат, трентал та ін судинорозширювальні засоби. Верапаміл призначають для профілактики та лікування порушень серцевої діяльності при використанні селективних β-адреноміметиків з метою токолиза при невиношуванні вагітності.
Ряд експериментальних і клінічних спостережень присвячений вивченню фармакокінетики і впливу на плід гіпотензивних і судинорозширювальних препаратів. У літературі є вказівки на ускладнення, що виникають у новонароджених при введення резерпіну матері в кінці вагітності. У той же час у вагітних стали більш активно застосовувати інші нейротропні гіпотензивні засоби, що діють на центральні та периферичні адренореактівние структури. Про високий ступінь проникнення α-метилдофа через плаценту свідчать дані Н. М. R. Jones, A. J. Cummings (1978), згідно з яким при введенні препарату наприкінці вагітності співвідношення між його концентрацією в крові плода і матері становить 2,38+0,51. При цьому виявлено наявність препарату в амніотичній рідині і сечі новонароджених. Період полуэлиминации α-метилдофа був в 10 разів більше такого у матері [Jones Н. М. R. et al., 1979]. Виявлена пряма кореляція між концентрацією α-метилдофа в сироватці венозної крові породіллі і змішаної крові пуповини. Співвідношення між ними було більше 1. У крові новонародженого концентрація препарату збільшувалася протягом перших годин життя з поступовим зниженням до кінця доби. Концентрація препарату в грудному молоці була в 2 рази вище, ніж у сироватці крові вагітної, хоча кількість препарату, що надійшов до новонародженого, було в 20-40 разів менше терапевтичної дози [Sandstrom Ст., Lindeberg S., Lundborg P., 1982; Lindeberg S. et al., 1984]. В той же час практично відсутня ймовірність надходження α-метилдофа до дитині з грудним молоком, оскільки концентрація препарату в ньому є дуже низькою [Jones Н. М. R., Commings A. J., 1978].
