Препарати цієї групи застосовують для лікування цукрового діабету у вагітних. До них відносяться препарати груп інсуліну: інсулін для ін'єкцій, суспензія цинк-ипсулина, суспензія протамин-цинк-інсуліну, суинсулин та ін, а також пероральні протидіабетичні препарати - бутамід, букарбан (надизан, оранил), цикламид, хлоцикламид, глибутед (адебіт) та ін.
Інсулін є гормоном, що виробляється клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Має велику молекулярну масу (≈12 кДа). Даний препарат володіє специфічною особливістю регулювати обмін вуглеводів в організмі і тому є специфічним антидіабетичним засобом. Спочатку вважали, що інсулін проникає через плаценту людини і експериментальних тварин в обмеженій кількості, а концентрація гормону в фетальної крові ледь досягала 10-20% від максимальної концентрації інсуліну в крові матері. Проте надалі дослідженнями P. A. I. Adam і співавт. (1969), F. Haur і I. Bertrand (1974) та ряду інших авторів було встановлено, що плацента людини у фізіологічних умовах практично непроникна для інсуліну. Бар'єрні функції плаценти стосовно цього гормону обумовлені рядом чинників. Певне значення має висока молекулярна маса інсуліну. Не менша роль належить його протеолизу в плаценті завдяки наявності високоспецифічних інсулінових рецепторів. Інсулін (як будь-поліпептид) може викликати утворення відповідних антитіл, які мають здатність проникати через плаценту і, мабуть, беруть участь у гіперплазії інсулярного апарату плода при цукровому діабеті матері.
За даними Н. Ст. Кобозевой і Ю. А. Гуркіна (1986), продукція інсуліну підшлунковою залозою плоду починається на 9-му тижні внутрішньоутробного розвитку. В 17 тижнів вагітності констатована висока концентрація фетального інсуліну не тільки в крові, але і в амніотичній рідині. Інсулін плода в основному грає роль гормону росту, тоді як у материнському організмі - забезпечує оптимальний рівень глюкози [Silman R. Е. et al., 1977].
Стан плода і новонародженого при цукровому діабеті матері досить докладно описано в літературі. Відомо, що цукровий діабет матері досить часто призводить до виникнення ембріо - і фетопатий [Грязнова В. М„ Второва В. Р., 1985; Godel Е., 1979]. Діабетична ембріопатія характеризується виникненням аномалій розвитку серця і судин, щитоподібної залози та нирок, а також центральної нервової системи. Генез цих порушень складний і ще недостатньо вивчений. Вважають, що відносно висока частота аномалій розвитку плода обумовлена спадковими факторами, що його гіпоксією, а також гіпоглікемією, нерідко спостерігається в ранні періоди онтогенезу. У період фетогенезу найбільш яскравим проявом порушень розвитку плода служить його макросомия. Виникнення ембріо - і фетопатії при цукровому діабеті матері пов'язано тільки з основним захворюванням, а не з його медикаментозною терапією, зокрема введенням інсуліну. Навпаки, своєчасне і правильне призначення інсуліну до настання і під час вагітності значно знижує ризик виникнення патології плода та новонародженого. Клінічні дані щодо стану плода при цукровому діабеті матері не можна зіставляти з результатами експериментальних досліджень, в яких вивчався вплив інсуліну на ембріо - і фетогенез. Так, в дослідах на вагітних мишах і кроликах Н. Smithberg (1956), К. Brinsmade (1956) вдалося індукувати аномалії розвитку центральної нервової системи, скелета та інших органів плода під впливом високих доз інсуліну, введеного в період органогенезу. Таким чином, слід вважати, що застосування інсуліну для лікування цукрового діабету у матері не тільки безпечно для плоду внаслідок виражених бар'єрних функцій плаценти стосовно цього гормону, але і є єдиним ефективним методом терапії цього захворювання при вагітності і дієвим способом профілактики діабетичних ембріо - і фетопатий.
В протилежність інсуліну лікування вагітних з цукровим діабетом пероральними антидіабетичними препаратами протипоказано через їх тератогенної дії. Ці препарати (бутамід, хлорпропамід та ін) активно проникають через плаценту і надають шкідливу дію на плоди експериментальних тварин [Miller D. et al., 1962; Schafer E. L„ Buchholz R., 1974]. Хоча в літературі відсутні прямі вказівки на тератогенність пероральних антидіабетичних препаратів у людини, використовувати ці медикаментозні засоби для лікування цукрового діабету у вагітних не рекомендується.
