Характер

Характер - це сукупність індивідуальних психічних властивостей людини, що накладають відбиток на його поведінку і діяльність. Характер надає людині неповторну своєрідність, будучи однією з найважливіших рис індивідуальності даного суб'єкта.
Риси характеру поділяються на загальні (ініціативність, наполегливість, легковажність, розсудливість тощо); риси, що виражають ставлення людини до інших людей (доброта, замкнутість, товариськість тощо); риси, що виражають ставлення людини до самої себе (скромність, самокритичність, зарозумілість);
риси, що виражають ставлення людини до трудової діяльності (працелюбність, лінощі тощо). У характері виявляються вольові особливості, а також особливості емоційної сфери, темпераменту та інтелекту.
Фізіологічною основою характеру є поєднання придбаних стійких тимчасових зв'язків і генетичного типу вищої нервової діяльності. У людини характер формується в певному суспільному середовищі. Такі риси характеру, як чесність, принциповість, обумовлені вихованням і умовами життя. Від типу вищої нервової діяльності залежать лише форми прояву характеру, наприклад спокійна наполегливість флегматика і пристрасна, поривчаста наполегливість холерика.
Риси характеру - стійкі властивості особистості, але вони не є незмінними. Характер людини формується поступово під регулюючим впливом соціальних умов, навчання і виховання.
Велике значення у формуванні характеру мають виховання в сім'ї та школі, поведінку оточуючих, світогляд людини і пр. На становлення і розвиток характеру у дитячому і підлітковому віці медпрацівники можуть надавати певний вплив, допомагаючи вихователям і вчителям в організації педагогічного процесу таким чином, щоб зміцнювати позитивні і придушувати негативні прояви рис характеру у дітей.

Характер (від грец. charakter - риса, особливість) - сукупність індивідуальних психічних властивостей людини, що накладають відбиток на його поведінку і діяльність. Характер зумовлює індивідуальну своєрідність дій і вчинків, надає психологічну визначеність кожної особистості. Риси характеру проявляються в спрямованості особистості, так і в способах дії. Риси характеру можуть бути класифіковані (Б. М. Теплову): загальні риси (ініціативність, наполегливість, самовладання, легковажність тощо); риси, в яких виражається ставлення людини до інших людей (товариськість, замкнутість, доброта тощо); риси, що виражають ставлення людини до самої себе (скромність, зарозумілість тощо); риси, що виражають ставлення людини до діяльності (працелюбність, лінощі тощо). Різні сторони характеру взаємозумовлені.
В рисах характеру виступають вольові особливості, а також особливості емоційної сфери та інтелекту.
Риси характеру - досить стійкі властивості особистості, але вони не є чимось вродженим і незмінним. Х. формується поступово. Неправомірні спроби надмірного зближення Х. і таких анатомічних чи фізіологічних особливостей організму, як будова тіла, будова кровоносних судин, склад крові і т. п. Х. не може бути виведений і з якихось несвідомих потягів і інстинктів.
Марксистська психологія не заперечує певної ролі природних, спадкових передумов розвитку особистості. Але характер як сукупність складних психічних особливостей людини істотним чином залежить від соціально-історичних умов життя і діяльності, формується в певному суспільному середовищі. В ході подолання труднощів деякі риси Х. не тільки проявляються, а й формуються, розвиваються. На формуванні Х. позначаються такі фактори, як участь у практичній діяльності, різноманітні впливу колективу, засвоєння суспільних норм моралі і т. п. Становлення характеру в дитячому і підлітковому віці відбувається під регулюючим впливом навчання і виховання. Сказане відноситься і до відхилень у розвитку Х.
Дисгармонія особистості, патологічні загострення окремих рис характеру також виникають і розвиваються залежно від навколишніх впливів і не можуть розглядатися тільки як наслідок вроджених особливостей.
Безпосередній фізіологічною основою Х. є своєрідне поєднання стійких систем тимчасових зв'язків і особливостей типу вищої нервової діяльності (див.). З В. П. Павлову, характер, або «остаточна готівкова нервова діяльність», є сплав з рис типу та змін, зумовлених зовнішнім середовищем. При цьому слід мати на увазі і типологічні відмінності за співвідношенням сигнальних систем - так звані спеціально людські типи.
При будь-якому типі нервової системи можуть бути вироблені суспільно корисні властивості особистості. Характер тісно пов'язаний з темпераментом, але останній позначається лише на формах прояву тих або інших рис Х. і займає підпорядковане місце в структурі особистості. Знання Х. дозволяє багато в чому передбачити дії і вчинки людини в різних ситуаціях і складає найважливішу передумову індивідуального підходу до особистості. См. також Психіка.