Сторінки: 1 2 3 4 5 6

Погляд у минуле

До кінця 20-х років по всій країні вже почалася широка масова боротьба з пияцтвом. Урядову підтримку отримало створення товариств тверезості. За справу взялися психіатри та наркологи, активізувалися всі види протиалкогольної пропаганди. Молодь активно долучилася до руху, що виключають вживання алкоголю. Підсумком цієї багаторічної систематичної і цілеспрямованої роботи стали відносно низькі показники, пов'язані з вживанням алкоголю і захворюваністю на алкоголізм у передвоєнний період.
Отже, з короткого екскурсу в історію вживання алкоголю людством можна зробити деякі висновки.
По-перше, вживання алкоголю і пияцтво як явище отримали поширення в суспільстві не раніше ніж з'являлися можливості для широкого виробництва спиртного, ніж суспільство могло дозволити собі витрачати на виготовлення алкоголю частину своїх харчових продуктів, а також трудовитрат на їх виробництво.
По-друге, алкоголь спочатку застосовувався головним чином в релігійних цілях, культових церемоніях (певне, порівняно невелике значення мало і початкове використання алкоголю як лікарського засобу). Однак зловживання алкоголем виходило за рамки кола відправників культу.
Ритуальні, «священні» напої легко замінювалися родинними їм будь-якими спиртовмісними. Споживання алкоголю виходило з-під контролю. Таким чином, свого роду «інфекція» пияцтва поступово захоплювала суспільство, де було прийнято вживання алкоголю. Потрібні були дуже вагомі обставини, щоб загальмувати цей процес (поширення алкогольисключающих релігійних вірувань в Азії, Тридцятирічна війна і знищення виноградників в Німеччині тощо).
Найвищий розвиток пияцтва в ряді високорозвинених в минулому країн за часом збігалося з втратою ними провідних позицій в економіці і духовному розвитку (Греція, Рим).
По-третє, рідко вдавалося встановити розміри споживання спиртного на одному рівні. Для обмеження масштабів пияцтва доводилося пускати в хід не тільки силу громадської думки, але і законодавство. Однак і такий підхід виявлявся в різній мірі успішним.
У ряді робіт, присвячених аналізу соціального феномена вживання алкоголю, підкреслюється визначальне значення конкретних соціально-економічних умов, що призводять часом до своєрідним «пікам пияцтва». З одного боку, тут виділяються доступність алкоголю і його широке фізична представництво в культурі. З іншого - чітко проявляється і комплекс соціально-психологічних причин, що породжують негативні настрої: розчарування, депресія, песимізм. На цю групу факторів звертав особливу увагу Ф. Енгельс 1.
Далі певне значення має і зростаючий (відносно) темп життя, породжує часом надмірне психологічне напруження. І нарешті, неминуче відбуваються одночасні зміни і в моральному свідомості суспільства. Морально-етичні заборони слабшають, пороки (в тому числі і пияцтво) стають як би «більш прийнятними» і рідше осуждаемыми. Перетин цих факторів, очевидно, збігається із зростанням споживання алкоголю в той чи інший історичний період.
Існують і інші точки зору. Справа в тому, що наведені вище міркування потребують суворих фактичних доказах, вимагають підтвердження спеціальними дослідженнями. Соціологія вживання алкоголю, пияцтво і породжуваного на їх основі алкоголізму поки ще в самому початку свого шляху.
З цих позицій більш однорідна точка зору представників медико-біологічних наук, що вивчають алкоголізм. Головна причина привабливості алкоголю - його здатність трансформувати психічний стан людини у бік позитивних емоцій, насамперед ейфорії. Саме ейфорія лежить наріжним каменем у будівлі залежності людства від спиртного. Ейфорія, одержувана ззовні і несе безліч бід...

1. Маркс К., Енгельс Ф. Протилежність матеріалістичного і ідеалістичного поглядів. М: Политиздат, 4966. С. 23.