Гіпертонічна хвороба

Гіпертонічна хвороба (гіпертонія) - захворювання, що характеризується підвищенням артеріального тиску (для людей середнього віку максимальне - понад 140 мм рт. ст., мінімальне - понад 90 мм рт. ст.).
Етіологія. Виникнення гіпертонії пов'язано з тривалим нервовим перенапруженням, хвилюваннями, психічними травмами. Хворіють гіпертонією частіше люди розумової праці і ті, чия робота пов'язана зі значним нервовим напруженням. В основі гіпертонічної хвороби лежить порушення функціонального стану центральної нервової системи та інших систем (ендокринної тощо), що впливають на регуляцію тонусу судин. Це призводить до зміни судинного тонусу, спазму дрібних артерій і підвищенню артеріального тиску. Тривалий спастичний стан артеріол сприяє розвитку їх склерозу, що робить гіпертонію більш стійкою і веде до порушення харчування тканин і органів.
Клінічна картина гіпертонії залежить від стадії та форми захворювання. Розрізняють три стадії гіпертонічної хвороби: I - початкову, або транзиторну, що характеризується непостійним, короткочасним підвищенням артеріального тиску, який в сприятливих умовах швидко нормалізується; II - стабільну, під час якої підвищення артеріального тиску стає більш постійним, і III - склеротичну, коли тривала гіпертонія ускладнюється розвитком виражених змін в судинах (артериолосклероз), так і в постачає ними органах. За переважним ураження судин серця, мозку або нирок розрізняють три форми гіпертонії - серцеву, мозкову та ниркову. Виділяють також швидко прогресуючий, або злоякісний варіант перебігу гіпертонічної хвороби. На початку захворювання самопочуття хворого може бути задовільним, але часто, особливо у зв'язку з заворушеннями і перевтомою, з'являються головні болі, важкість у голові, запаморочення, відчуття припливів до голови, безсоння, серцебиття. З переходом гіпертонії в II стадію ці симптоми посилюються і стають більш постійними; у III стадії до них приєднуються симптоми вираженого ураження серця, мозку та нирок в залежності від форми гіпертонії.
При дослідженні хворих гіпертонією крім підвищення артеріального тиску, знаходять твердий, напружений пульс, гіпертрофію лівого шлуночка серця (ліва межа серця зміщена вліво, верхівковий поштовх посилений); ступінь гіпертрофії залежить від тяжкості і тривалості захворювання. При аускультації над аортою вислуховується акцент другого тону. При важкої гіпертонії значно знижується зір; при дослідженні очного дна знаходять зміни судин сітківки (так званий ангіоспастичний ретиніт).
В будь-якій стадії гіпертонічної хвороби періодично може наступати раптове різке підвищення артеріального тиску, гіпертонічний криз. Він характеризується різкими головними болями, зумовленими спазмом судин мозку, нерідко супроводжується нудотою, блювотою, втратою свідомості, розладом зору. Іноді з'являються болі за грудиною внаслідок спазму коронарних артерій (див. Грудна жаба); може розвинутися гостра серцева недостатність із-за різкої перевантаження лівого шлуночка (див. Серцева астма). Раптове підвищення артеріального тиску під час кризів при значній зміні судин мозку може призвести до крововиливу в мозок (див. Інсульт), а тривалий спазм коронарних артерій при кризі може закінчитися інфарктом міокарда (див.). Однак такі ускладнення, як крововиливу в мозок, стенокардія, інфаркт міокарда, можуть з'являтися і поза кризу, так як гіпертонія сприяє розвитку атеросклерозу судин серця і мозку. Крім того, тривале перевантаження серця при важкій гіпертонії призводить до його гіпертрофії з послідовно розвивається серцевою недостатністю. Остання може проявлятися нападами серцевої астми або виникає хронічне порушення кровообігу у великому і малому колі. При нирковій формі гіпертонічної хвороби розвиваються склеротичні зміни в нирках (див. Нефросклероз), які супроводжуються порушенням функції нирок і можуть призвести до уремії (див.).
Діагноз дуже складний, так як подібна клінічна картина спостерігається при артеріальних гипертониях іншого походження, пов'язаних з хворобами нирок, пухлинами надниркових залоз, поруч ендокринних захворювань, ураженнями мозку (пухлини, травми), вродженим звуженням (коарктації) аорти, вираженим атеросклерозом аорти тощо (так звані симптоматичні гіпертонії). З упевненістю виключити всі ці захворювання як причину артеріальної гіпертонії і поставити діагноз гіпертонічної хвороби часто можна тільки в результаті складного дослідження, що проводиться кваліфікованими лікарями в добре обладнаному стаціонарі. Таке дослідження необхідно направляти таких хворих з артеріальною гіпертонією: 1) зі стійкою гіпертонією розвилася в молодому віці, особливо під час вагітності (нефропатія вагітних) і у випадках, коли артеріальний тиск на руках вище, ніж на ногах (коарктація аорти); 2) із змінами сечі (низький питома вага, білок, еритроцити, велика кількість лейкоцитів, циліндри), що свідчать про ураження нирок; 3) з важкими кризами, що супроводжуються ознобом і серцебиттям; 4) з нападами вираженої м'язової слабкості (синдром Конна); 5) у випадках, коли артеріальна гіпертонія вперто не поступається дії активних гіпотензивних засобів (див. нижче) або має злоякісне, швидко прогресуючий перебіг.
Прогноз при гіпертонічній хворобі залежить від стадії та форми захворювання. В ранній стадії він сприятливий. Прогноз погіршується при важкому перебігу і швидкому прогресуванні захворювання, при розвитку склеротичних змін в судинах. Несприятливий прогноз у III стадії захворювання, при важкому ураженні судин і органів, особливо при нирковій формі гіпертонічної хвороби.


Рис. 1. Крововиливи і кісти в тканини головного мозку. Рис. 2. Гіпертрофія лівого шлуночка серця. Рис. 3. Поверхня дрібнозерниста первинно зморщеної нирки.