Лікування гіпертонії слід починати з усунення тих порушень в умовах праці і побуту, які могли послужити причиною розвитку захворювання. Хворі повинні строго дотримуватися режиму праці та відпочинку, не курити, не вживати спиртних напоїв. Вони мають потребу в тривалішому сні (8 год. вночі та 1-2 години вдень), повноцінному відпочинку у вихідні дні і під час відпустки. У ранніх стадіях захворювання вдається знизити тиск до норми при створенні необхідного режиму та застосування седативних (заспокійливих) коштів. Хворим призначають препарати валеріани, брому (Inf. rad. Valerianae 10,0-200,0; Natrii bromati 4,0, по 1 стіл. л. 3 рази в день), іноді в поєднанні з кофеїном (Goffeini natrio-benzoici 0,015, по 1 порошку 2-3 рази в день), малі дози (0,02 г) фенобарбіталу, мепротан (андаксин) 0,2 г 3 рази на день і ін Якщо цими засобами не вдається нормалізувати тиск, призначають гіпотензивні засоби. До їх числа відносять препарати раувольфії повзучої - резерпін (0,1 - 0,25 мг 3-4 рази в день), раунатин, рауседил, раувазан (0,002-0,004 г 3-4 рази в день) і ін Ці препарати хворі приймають місяцями, а іноді з невеликими перервами і роками. Вони добре переносяться і лише зрідка при тривалому застосуванні викликають побічні явища - шлунково-кишкові розлади, болі за грудиною, депресію. При важкій, стабільної гіпертонії, не піддається дії резерпіну, рекомендуються гангліоблокатори - пентамін, бензогексоній, мекамиламин, камфоний, синаплег, пирилен та ін. Застосування цих засобів може викликати ускладнення, тому призначати їх хворим і підбирати дозу може тільки лікар в стаціонарі.
Дуже активним гіпотензивним засобом є гуанетидин (аналоги: октадин, исмелин, изобарин), застосування якого виявляється ефективним і в пізні стадії гіпертонії. Підбирають дозу препарату, починаючи з 0,0125 г 2 рази на день. Протягом 4 год. після прийому препарату через кожні півгодини вимірюють артеріальний тиск у положенні хворого лежачи і стоячи, так як можливе різке падіння тиску при переході хворого у вертикальне положення (ортостатичний колапс). При необхідності дозу поступово збільшують, однак вона не повинна перевищувати 0,1 г в день (4 прийоми по 0,025 г). Зрідка при прийомі гуанетидину спостерігаються проноси, схильність до затримки рідини. Гіпотензивною дією володіє гіпотіазид (0,025 г 1-3 рази в день), який найчастіше застосовують у поєднанні з резерпіном. У невеликій дозі разом з резерпіном, дібазолом і етамінал-натрієм він входить до складу депрессина.
Особливої уваги заслуговує лікування гіпертонічних кризів, оскільки в цей час для запобігання ускладнень потрібна невідкладна медична допомога. Під час кризу хворий має потребу в стаціонарному лікуванні. Він повинен дотримуватися постільного режиму. Швидко знижується артеріальний тиск під впливом внутрішньовенного вливання 3 мл 1 % розчину дибазолу. Ефективні внутрішньом'язові введення 10 мл 25% розчину сульфату магнію, внутрішньовенні вливання 10 мл 2,4% розчину еуфіліну, внутрішньом'язові ін'єкції 0,5-1 мл 0,1% розчину рауседила. Показано кровопускання 300-400 мл крові або кровоизвлечение з допомогою п'явок (10-12 штук за вуха, на область серця); застосовують гірчичники до потилиці і на область литкових м'язів. При відсутності ефекту застосовують внутрішньом'язово 1 мл 2,5% розчину бензогексоній або 5% розчину пентамина. Хворі під час кризи і після нього потребують особливо дбайливого до них ставлення, ретельного догляду. Необхідно стежити за функцією кишечнику; призначенням седативних і снодійних засобів потрібно забезпечити нормальний сон. Велике значення має психотерапія. У ранніх стадіях гіпертонії їжа повинна бути повноцінною, багатою вітамінами; огрядним хворим слід обмежити тваринні жири. При тяжкому перебігу гіпертонії, особливо при розвитку серцевої недостатності, хворим необхідно значно обмежити прийом рідини і кухонної солі.
В I і II ступеня гіпертонії поряд з медикаментозним лікуванням застосовують фізіотерапевтичне лікування і лікувальну фізкультуру (ЛФК), яку призначають індивідуально з урахуванням ступеня захворювання і загального стану. Під час занять необхідно стежити за діяльністю серцево-судинної системи, використовуючи для цього паузи між вправами. Реакція на вправи повинна бути невеликою: незначне прискорення або уражень пульсу, зниження або незначне підвищення артеріального тиску. Початковий комплекс лікувальної гімнастики полягає в дозованій ходьбі, елементарних фізичних вправах (руху в суглобах кінцівок, згинання, розгинання і повороти тулуба), які виконуються без зусиль, рекомендуються дихальні вправи. У другій половині курсу лікувальної гімнастики призначають вправи з невеликим зусиллям, наприклад вправи з булавами (рис. 1); для хворих на гіпертонію I ступеня допустимі вправи з набивними м'ячами. Виключаються вправи з великим зусиллям, напруженням і затримкою дихання. При гіпертонії III ступеня лікувальна гімнастика повинна проводитися вкрай обережно, в повільному темпі. Призначають вправи для дрібних м'язових груп верхніх і нижніх кінцівок, дихальні вправи, вправи в тренуванні вестибулярного апарату і координації рухів (рис. 2). ЛФК доцільно поєднувати з лікувальним масажем голови і шиї. Масаж проводять у положенні хворого сидячи, з опорою на спинку стільця. Використовуються прийоми погладжування, розтирання і розминання, які чергують (рис.3). У I ступеня гіпертонії рекомендуються фізіотерапевтичні процедури: теплі ванни (хвойні або з прісної води), радонові, вуглекислі, сірководневі ванни, циркулярний і віяловий душ. Застосовують гальванічний комір по Щербаку, діатермію шийного відділу хребта та ін.
Профілактика гіпертонії спрямована на раннє виявлення захворювання шляхом вимірювання артеріального тиску у людей старше 30-35 років під час періодичних медоглядів, проведених на підприємствах і в установах. Люди, у яких виявлено підвищення артеріального тиску, повинні бути взяті під диспансерний нагляд. Фельдшер, що працює на фельдшерському ділянці, контролює артеріальний тиск у цих людей, активно відвідує їх, стежить за дією гіпотензивних засобів. При несприятливих умовах на роботі необхідно працевлаштування. Дуже важлива особиста профілактика: режим праці, відпочинку, сну, щадіння нервової системи. Корисна фізична культура.
Рис. 1. Вправи з булавами: 1 - піднімання рук в сторони; 2 - винос булав вгору; 3 - винос булав в сторону; 4 - кругові рухи булавами; 5 - комбіноване вправу; 6 - вправа на координацію.
Рис. 2. Вправи для тренування вестибулярного апарату і координації рухів: 1 - стояння з сполученими п'ятами; 2 - стояння на одній нозі з опорою на носок іншої; 3 - стояння на «лінії»; 4 - стояння на одній нозі; 5 - ходьба; 6 - ходьба по «лінії».
Рис. 3. Методика проведення масажу голови, шиї, межлопаточной і надлопаточной областей: 1 - розминання м'язів між лопатковій ділянці; 2 - масаж області надпліччя; 3 - масаж області соскоподібного відростка; 4 - масаж волосистої частини голови; 5 - погладжування лобової області; 6 - розминка лобово-скроневій області.
