Синдром порушення дихання

Найбільш часто спостерігаються порушення дихання у коматозному стані при закупорці повітроносних шляхів внаслідок западання язика, аспірації блювотних мас, різкою бронхореи (підвищеної секреції бронхіальних залоз) і салівації. У цих випадках необхідно видалити тампоном блювотні маси з порожнини рота і зіву, відсмоктати слиз з глотки за допомогою електровідсмоктувача, вивести язик язикодержателем і вставити повітропровід. Необхідно проводити постуральний дренаж (дренаж становищем) шляхом періодичної зміни положення хворого в ліжку, повертаючи його на бік кожні 1 - 2 години. При різко вираженій салівації і бронхорее необхідно підшкірно ввести 1 мл 0,1% розчину атропіну, при необхідності - повторно. Якщо асфіксія обумовлена опіком верхніх дихальних шляхів і набряком гортані, необхідна термінова трахеостомія.
При порушеннях дихання центрального походження на тлі глибокого коматозного стану при відсутності самостійних дихальних рухів або явної недостатності дихання необхідно штучне апаратне дихання, яке можна проводити після попередньої інтубації або за допомогою маски, щільно притиснутою до лиця.
Для проведення тривалого штучного дихання (див.) найбільш прийнятні апарати, регульовані за обсягом,- РВ-1 І РВ-3. При відсутності апарату штучного дихання або на час, необхідний для підготовки його до роботи, слід проводити штучне дихання методом рот в рот. У всіх випадках порушення зовнішнього дихання повинна застосовуватися оксигенотерапія.
Для боротьби з ацидозом внутрішньовенно крапельно вводять 300-400 мл 4% розчину гідрокарбонату натрію. Для медикаментозної стимуляції дихання можна використовувати внутрішньовенне введення 3 мл кордіаміну або 10-20 мл 0,5% розчину бемегрида, але у випадку механічної асфіксії вводити ці розчини потрібно тільки після звільнення дихальних шляхів. При судомах введення бемегрида протипоказано.