Хороші результати при встановленні приналежності кісток людині або тварині дає порівняльно-анатомічний метод, заснований на різному анатомо-морфологічному будові кісток людини і різних видів тварин. Кістки порівнюють з певними кістками скелету людини і тварин.
Якщо встановлюють, що доставлені для дослідження частини трупа або кісткові останки належать людині, то необхідно вирішити питання: від одного або кількох трупів відбулися ці об'єкти. Якщо виявлені всі (або майже всі) частини одного розчленованого трупа, то це питання вирішують при співставленні і вивченні ліній і площин поділу м'яких тканин, суглобів, кісток. Для цього необхідно ретельно дослідити частини трупа або кісткові останки, зіставити їх, встановити (якщо збереглися м'які тканини) антигенні властивості, статеву належність.
Слід мати на увазі, що частини одного і того ж розчленованого трупа можуть виявлятися різночасно і в різних місцях. Оскільки до виявлення вони можуть перебувати в різних умовах і піддаватися різним впливам (вода, вітер, температура та ін), то ознаки гнильного розкладання також можуть бути виражені в неоднаковою ступеня. У зв'язку з цим різна ступінь вираженості трупних змін не виключає можливості приналежності частин трупа одній і тій же особі.
При експертизі розчленованого трупа необхідно вирішити питання про спосіб розчленування і предмет (знаряддя), яким воно було вироблено. Розчленовування трупа може бути результатом дії тупих предметів, що володіють значною масою і діють з великою швидкістю. Наприклад, труп може бути розчленований колесами залізничного транспорту або при падінні з великої висоти (в авіаційній травмі). У цих випадках встановлення механізму розчленування не представляє особливих труднощів: про нього будуть свідчити як обставини події, так і специфічні або характерні особливості ушкоджень.
Вирішення вказаного питання значно ускладнюється при кримінальному розчленування трупів. Експертна практика показує, що труп може бути розчленований гострими предметами (ніж, кинджал, сокира, пила). Якщо використовуються ріжучі предмети, то розчленування проводиться по суглобам. Коли для розчленування використовують рубають або пиляльні предмети (сокиру чи пилку), то лінії поділу можуть проходити і не по суглобам.
Питання про механізм розчленування і характер предмета, використаного для цього, дозволяється на підставі вивчення особливостей розчленування, стану та особливостей поверхонь розчленування, особливостей виникаючих при цьому пошкоджень м'яких тканин, кісткової та хрящової тканини.
Коли на кістках і хрящах виявляють сліди ковзання від дії предмета, яким вироблялося розчленовування трупа, створюються можливості для ідентифікації конкретного предмета. У зв'язку з цим необхідно ретельно досліджувати ці сліди, зробити мікрофотографії їх, виготовити відбитки слідів з допомогою силіконових паст і зберегти кістки і хрящі з цими слідами для можливого подальшого порівняльного дослідження.
Для слідчих органів дуже важливо встановити особу чоловіка, труп якого був розчленований або скелетирован. Розчленування або скелетирование трупа значно ускладнює завдання експерта при ідентифікації особистості, хоча при встановленні особистості по частинах трупа або по кістках використовуються ті ж методи, що і при ідентифікації особи по трупу. Особливого значення набуває дослідження та опис особливостей голови і обличчя, а в ряді випадків, коли особа різко змінено гнильними процесами або зумисно спотворено злочинцем, доцільна реставрація тіла.
В процесі експертизи необхідно встановити стать, вік, зростання, особливості будови тіла та його окремих частин, серологічні властивості. Для визначення статі на скелетированном трупі використовують кістки черепа, таза, мають виразні статеві особливості.
При відсутності цих кісток підлога може бути визначено за іншими кістками - під'язикового, грудинной, ключиць, лопаток, ребер, щодо яких також при науковій розробці встановлено їх статеві ознаки. Вік може бути встановлений по кістках черепа, зубів, кісток кінцівок (див. главу 41).
