З глибин століть - до наших днів

Сторінки: 1 2 3 4 5

Перебування в Карлових Варах примітно й тим, що дозволяє познайомитися з оточуючими місто пам'ятками та пам'ятниками історії. Ними округу щедро обдарована. Це частина культурної програми в загальному комплексі відпочинку. Їй присвячена діяльність спеціального штату гідів та екскурсоводів. Відповідним чином налагоджена робота міжміського пасажирського автотранспорту.
Порівняно близько від Карлових Вар - десятки храмів, майстерень, млинів, фортець, які розповідають про нелегку долю наполегливої народу, який не раз ставав жертвою загарбників і нарешті остаточно затвердив право на суверенний розвиток, обравши своїм майбутнім соціалізм. Багато пам'ятники розкривають цікаві сторінки історичного минулого народів ЧССР і СРСР, допомагають уявити можливості подальшого поглиблення братніх зв'язків.
З часів Стародавнього Риму територія нинішньої Чехії називалася Богемією, що означало «Країна боїв» по імені мешкав тут племені кельтів. Тисячу років тому кельтські племена жили в слов'янському оточенні. Частина Їх (якщо дотримуватися деяких історичних концепцій) на Русі називали варягами.
Нерідко можна помітити здивування людей, коли вони зустрічаються зі згадками про кельтів де-небудь за межами Британських островів і Північно-Західній Франції. Хоча саме кельтські племена населяли більшу частину Європи до епохи великого переселення народів. З ними стикалися і слов'янські племена. Залишилися відлуння спільної культурної спадщини. Один з них - мистецтво гри на волинці. Дуди, як по-чеськи називається волинка, не менш популярна в Південній Чехії, ніж, скажімо, в Шотландії. Дійшло до наших днів шанування омели - рослини, яке тривалий час вважалося загадковим,- також сходить до стародавніх кельтськими віруваннями. Друїди зрізали кущики божественної омели золотим ножем. Відлунням тієї традиції служить «золота гілка» - фарбована в золотий колір гілочка омели, яка включається в Чехословаччині майже в усі новорічні, весільні та інші подарунки.
Історія Богемії, а пізніше історія Чехії і Словаччини, немов гірська дорога, де один поворот за іншим і спуски в ущелини чергуються з підйомами до вершин. На долю деяких міст це чітко видно.
На захід від Карлових Вар - недалеко від цього міста, на стику кордонів Чехословаччини з ФРН і НДР, розташоване місто Хеб, на якому відбилися багато драматичні епізоди в розвитку країни. Чимало слави і урочистостей, а ще більше крові і сліз зберігає у своїй пам'яті старе місто.
Півтори тисячі років тому склалися тут слов'янські поселення. Входили вони до складу Великоморавської держави, правитель якого князь Ростислав встановив тісні зв'язки з Візантією. Приблизно в той же час з нею встановила контакти і Київська Русь.
У XII столітті над цими землями поширилась влада Фрідріха Барбаросси. З тих часів зберігається в місті кріпосної замок і Чорна башта при ньому, назва якої говорить не тільки про колір стін, але і долю чехів, над якими вершили суд прийшли з Німеччини завойовники. Століття тривала тиранія, і знову утвердилася приналежність цих земель чеської державі. Гніт чужинців лише на короткі терміни переривався злетами самостійного розвитку. П'ять хрестових походів обрушилися на Богемію. Багаття інквізиції випалювали волю до свободи, найяскравішим виразником якої став в XV столітті Ян Гус.