Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

Методи вивчення алкоголізму

Література по проблемі алкоголізму показує, що в останні роки вивчення алкоголізму все більш інтенсивно зміщується з клінічної у соціально-психологічну і соціально-гігієнічну сферу. Це пояснюється зростаючим розумінням значення соціальних і особливо психологічних факторів у виникненні та розвитку алкоголізму, а також соціально-економічним збитком від алкоголізму та пияцтва.
Незважаючи на численність наукових досліджень і рекомендацій, багато заходи, спрямовані на вирішення проблеми алкоголізму, виявляються недостатніми. Це визнають і експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). У доповіді міститься рекомендація експертів ВООЗ: «ВООЗ повинна забезпечити подальший розвиток координованих, багатогалузевих міжнародних дослідницьких програм і сприяти міжнародному співробітництву та обміну інформацією з обговорюваних проблем» *.
За кордоном вивченням алкоголізму займаються спеціальні центри і лабораторії при інститутах і університетах. Найбільші з них - Міжнародна рада з алкоголю та алкоголізму (Лозанна, Швейцарія), Центр по вивченню алкоголізму при Рутджерському університеті (Нью-Джерсі, США), Фонд для наукових досліджень по алкоголізму та наркотиків (Онтаріо, Канада) та ін.
Певний внесок у вивчення проблеми алкоголізму вносять радянські вчені, насамперед психіатри Е. А. Бабаян, В. М. Банщиків, Ц. П. Короленка, А. К. Качаев, І. в. Лукомський, Р. В. Морозів, А. А. Портнов, І. Н. П'ятницька, В. О. Рожнов, В. В. Стрельчук, Д. Д. Федотов і ін, які очолюють фронт протиалкогольної боротьби у нашій країні. У своїх роботах, в основному присвячених клінічним аспектам алкоголізму, вони стосуються також і деяких соціальних сторін проблеми, говорячи про наслідки алкоголізму і аналізуючи роль окремих соціальних і психологічних чинників у розвитку хвороби.
Впливу хронічного алкоголізму на внутрішні органи присвячені роботи терапевтів А. В. Єршова (1966), А. Р. Гукасяна (1968) і ін
Певний інтерес становлять соціологічні дослідження, проведені на контингенті медвитверезників [Заіграєв Р. Р., 1966, 1968; Чефранов Ст. А., 1970; Левін Б. М., 1972, і ін]. Ці дослідження дають уявлення про мотиви пияцтва і розкривають «соціальний портрет п'яниці». Крім того, вивчалася громадська думка населення окремих груп про причини, наслідки та заходи боротьби з пияцтвом. Так, Р. Р. Заиграевым (1966, 1968) були обстежені робочі двох московських підприємств. За матеріалами відділу кадрів, громадських організацій, книги наказів були відібрані особи, які допускають на ґрунті пияцтва правопорушення і антигромадські та аморальні вчинки. З ними автор провів бесіду за спеціально розробленою програмою. Програма включала питання морально-побутового плану, а також про участь у суспільному житті, проведенні дозвілля, задоволеності працею, побутом та ін. Автор вважає, що анонімне анкетування в поєднанні з іншими методами є досить ефективним засобом вивчення негативних соціальних явищ, зокрема алкоголізму.
Особливо багато досліджень, присвячених різним соціальним аспектам алкоголізму, виконано в останні роки зарубіжними дослідниками [Littman G., 1970; Feurlein W., 1970; Miller B. et al., 1970; Levy L., RowtizL., 1971; Westermeyer J., 1972; Bacon S., 1973, і ін].
Багато автори наводять докази того, що чим поблажливіше суспільство до пияцтва, тим більше в цьому суспільстві алкоголіків. Так, P. Pophan (1959) склав шкалу поширеності алкоголізму в різних країнах, яка показала певну закономірність: чим суворіші санкції проти алкоголізму, тим більша «патологічна особистісна предиспозиция потрібна для розвитку пияцтва». У цьому зв'язку особливого значення набувають звичаї і погляди найближчого оточення.

* Проблеми алкоголізму і планування національної охорони здоров'я в програмах ВООЗ.- Хроніка ВООЗ, 1973, т. 27, № 8, с. 392.