Карантин, карантинізація

Карантин, карантинізація - система заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних захворювань з епідемічного вогнища і ліквідації самого вогнища. Карантинізація включає ізоляцію колективу, в якому виникли інфекційні захворювання, госпіталізацію хворих, медичне спостереження за людьми, що стикалися з інфекційними хворими. Карантин може бути накладено на квартиру, гуртожиток, дитячий садок або школу, на весь населений пункт або навіть район.
Карантинізації можуть зазнавати окремі тваринницькі господарства, череди, отари і навіть цілі райони при виникненні серед тварин епізоотичних захворювань.
Карантинні заходи особливо важливі на кордонах країни через небезпеку завезення особливо небезпечних інфекційних хвороб (холера, натуральна віспа, жовта лихоманка і ін; див. Санітарна охорона території).
Широке застосування карантин знаходить у повсякденній практиці санітарно-протиепідемічних органів країни при виникненні інфекційних захворювань в дитячих установах і в організованих колективах: гуртожитках, військових частинах, ешелонах та ін. Карантин у дитячому закладі передбачає припинення прийому нових дітей і переведення їх з групи в групу, ізоляцію хворих з невстановленим діагнозом, активне виявлення хворих і т. д. Карантинізація залежно від характеру інфекційного захворювання поряд з ізоляцією може супроводжуватися санітарною обробкою, вакцинацією, серопрофилактикой, фагопрофилактикой, бактеріологічним обстеженням, дезінфекційними заходами і т. д.
Однак карантин у повному обсязі проводиться зазвичай лише при особливо небезпечних захворюваннях.
См. також Ізоляція інфекційних хворих.